Працівники ТЦК розповіли про гнів та смуток: "Просто вдалося там вижити"

Військові, які працюють у ТЦК України, часто стикаються з потоком звинувачень та погроз від цивільних. У хід ідуть і прокляття, і питання з натяком: "А чому самі не на фронті?" . Але правда в тому, що багато хто з них – це ті, хто вже пройшов вогонь і воду і після поранень чи тяжких захворювань продовжує служити Батьківщині, нехай уже й у іншому форматі.

Один із таких, розповідає АрміяInform – головний сержант із позивним "Ніксон", який нині працює в Ужгородському РТЦК. До війни він був підприємцем у Харкові, вів спокійне життя з дружиною та керував магазином взуття. Але з початком повномасштабного вторгнення все змінилося.

На початку березня 2022 року Микола евакуював родину та одразу записався добровольцем до військкомату. Були жорсткі бої на Донбасі, визволення Херсонщини та, нарешті, два тяжкі поранення. Після тривалого лікування та операцій, включаючи видалення нирки, його перевели на службу в РТЦК.

"Часто чую міф: ніби в ТЦК служать хлопці по блату, за гроші, які нічого не бачили. Це повна маячня", – переконаний "Ніксон".

Позивний "Юрист" – інший приклад незламного бійця. До війни він не мав армійського досвіду, але пішов добровольцем і опинився у розвідці. Згадує, як підірвався на міні та отримав важку контузію, а потім потрапив під обстріл танка.

Сьогодні він служить у центрі комплектування, хоча все ще носить із собою фото друзів, яких уже немає в живих.

"У всьому винні ТЦКашники. Ось вони мобілізують чесних сімейних людей. Людей, які пам'ятають про права, але забувають про обов'язки. І ніхто не подивиться на ТЦКашника як на воїна, якому просто вдалося там вижити. І, мовляв, винен ТЦКшник, а не ворог, який напав на нашу країну. Але, крім нас, ніхто не вирішуватиме наших проблем. У нас один варіант - або виграти, або програти", - сказав він.

Владислав Сентіпал, відомий як "Металіст", є справжнім ветераном, який пережив не одну війну. Він розпочав свій шлях у 2014 році, коли вирішив не просто відслужити термінову, а одразу підписати контракт.

У 2015 році він отримав свою першу серйозну рану у боях за Дебальцеве. П'ять років пізніше, коли життя повернулося у звичайне русло, світ раптом перекинувся знову – у лютому 2022 року він знову у строю, поряд із товаришами.

"Ті, хто перебував у реальних боях в АТО, сформували основу наших військ уже у 2022 році. Завдяки таким людям ми не програли за три дні", – каже він.

Влад брав участь у боях на Запоріжжі та Донбасі, штурмував позиції ворога та захищав свої. Однак згодом поранення змусили його перейти на менш небезпечну службу – до ТЦК.

Тут почалися нові проблеми. Влад зауважив, що багато хто не розуміє: військові в ТЦК – це найчастіше ветерани.

"На жаль, мало хто знає, що в центрах комплектування служать насамперед люди, перекладені з бойових частин. Ну не може так бути, що поки що я служив у піхоті – я був героєм для свого народу, а як став служити тут, то вже, м'яко кажучи, не герой", – з гіркотою зауважує він.

Деякі громадянські дозволяють собі різкі слова та звинувачення, і Влад зізнається, що для цього потрібні сталеві нерви.

"Вимоги прості – візьми повістку і прийди в ТЦК. Люди думають, що якщо зараз підриватимуть авторитет армії і намагатимуться зупинити мобілізацію, то буде краще. Та не буде краще! Прийдуть вороги і вони вже запитувати вас не будуть – хочете чи не хочете… Вас просто відправлятимуть на інші війни. І є великий шанс, що люди, які виступають проти мобілізації, будуть воювати з поляками, чехами, словаками, з військами НАТО."

Андрій Ткачук, чемпіон України з трейлу та бронзовий призер світового чемпіонату з бігу на 24 години, теж знає, що таке долати перепони. Він став на захист України 2014 року, а 2022-го знову повернувся до лав Сил оборони. Його позивний – "Бродяга", і це ім'я добре його описує.

З 24 лютого 2022 року, незважаючи на проблеми із серцем, він знову пішов у військкомат, знаючи, що війна неминуча. Лише за два тижні в боях під Запоріжжям він отримав поранення, але, як тільки зміг, повернувся.

Після операції на серці він продовжив служити у ТЦК. За його словами, люди часто не розуміють, як улаштований процес мобілізації.

"Скільки прямо воює? Може, 30-35 відсотків, всі інші займаються забезпеченням. А люди думають, що всі сто відсотків вирушають на нуль. Це не так. І робота є для кожного", – ділиться він.

За його словами, немає нічого героїчного в тому, щоби потонути в Тисі або загинути в горах, намагаючись врятуватися від призову. "Це наша земля, і за неї треба боротися", – впевнено заявляє він. Для нього справжня сміливість полягає в тому, щоб залишатися і боротися за те, що тобі дорого, а не тікати, сподіваючись на краще.

Крім того, Знай.ua повідомляв, в Україні хочуть запровадити черговість мобілізації: впевнені, що громадяни підтримають