Через місяць буде розвилка: чи чекати Україні кардинальних змін від "Рамштайну"

Лише після обрання нового президента США і ясності з ситуацією в Білому домі ключові союзники Україні зможуть реально представити свою стратегію щодо завершення війни в Україні.

Про те, що чекати Україні від анонсованого історичного засідання контактної групи з питань оборони України в Рамштайні і якими можуть бути перспективи України, написав на своїй сторінці у Facebook військовий аналітик, колишній радник міністра оборони України Олексій Копитько.

Через місяць буде розвилка - або настане якась ясність і з'явиться основа планування, або США зірвуться під час кризи визнання результатів виборів. І тоді ще щонайменше три місяці всі світові хулігани зможуть робити що завгодно. Це буде ідеальний час для дій, коли не можна, але якщо дуже треба і хочеться, то можна.

1.Завтра – річниця нападу ХАМАС на Ізраїль. Про ХАМАС вже якось нічого не чути. Газу відсунуто на задній план. Крапку там не поставлено, але акценти радикально зміщені. Якщо чутки про американських заправників літаків підтвердяться, то це заявка на підвищення градуса дискусії.

2. Щодо України розгортається «війна сигналів». Сигнали сигналів. Хто когось пересигналить. Якщо записати ці сигнали в стовпчик, складається враження, що якісь шизофреніки освоїли морзянку, захопили пристрої, щось передають і наповнюють ефір.

Загальний посил: Україна має змиритися з "заморозкою" по лінії фронту в обмін на щось.

По-перше, незрозуміло – в обмін на що? З різних бойових листків підморгують, що в обмін на щось щодо НАТО. І заявлять про це на Рамштайні.

Може, щось і заявлять. Але для заяв щодо НАТО є набагато більш пристосоване місце – штаб-квартира НАТО у Брюсселі. Де проводились «рамштайни». Бо в Німеччині будуть не лише члени НАТО. Якщо витримувати логіку, то на найближчому Рамштайні щось мають політично заявити, а наступного очного в Брюсселі (у листопаді) це щось мають закріпити.

Проблема в тому, що у листопаді контекст може бути таким, що буде не до закріплень чогось у Брюсселі. Тому опонентам України в НАТО немає сенсу лізти на рожон за тиждень у Рамштайні, вони й потім зможуть петляти. І все може пройти дуже благостно. Орбан з Ердоганом вийдуть попити кави, Шольц і Макрон вдадуть, що без перекладу не зрозуміли. Але вся ця конструкція зависне у повітрі з невідомою перспективою.

По-друге, поки що не позначені аргументи, а з чого б Москві щось підморожувати, без висування ультиматумів?

Аргументи – це якісь реальні гарантії Україні: гроші, обсяг зброї, посилення режиму санкцій (у т.ч. – проти посібників РФ), спрямування потреб нашої оборони російських активів тощо.

Якщо цього не буде, то розклад виглядає так: все, захоплене Путіним, де-факто визнається за ним, виноситься за дужки, а потім ще щось обговорюється. Так це, власне, і є російським ультиматумом.

Це повна калька з того, що було у листопаді 2021 – лютому 2022 року. До літери. До найдрібніших деталей.

Тож.

За місяць пролунає ще мільярд слів. Щоб не втратити нитку, варто фіксувати матеріальні речі: зброю, гроші, прямі зобов'язання (які не можна скасувати в один клік), завдання прямої шкоди противнику. Тоді буде видно, до чого нас підводять.

У матеріальному світі картина така: українська армія з останніх сил і великою ціною, повільно відступаючи, завдає російській армії колосальних втрат. За всіх поганих новин, за всіх очевидних жахів війни жодних підстав вимагати капітуляції України за збереження навіть поточних обсягів західної допомоги – немає. Якщо допомога буде заморожена/зменшена – тоді стане різко гіршою. Але це створить проблеми вже не лише нам.

Безумовно, найкращим сценарієм для нас є припинення бойових дій прямо зараз, але (!!!) на траєкторії, яка передбачає подальші поступки з боку РФ за столом переговорів під тиском спільних аргументів України та партнерів.

Все, що зараз відбувається, – це боротьба за траєкторію перед моментом, коли відкриється вікно можливостей для прийняття рішень щодо війни. Або ми будемо змушені змиритися з втратами і потім від чогось відмовлятися (не обов'язково від територій – від вимог, планів) в обмін на припинення вогню (поступова капітуляція). Або захоплене повисне гирями на Росії, і Росія чогось почне відмовлятися.

Отже, фокус на підтримку армії та збереження розуму в тилу. Щоб не підійти до роздоріжжя в розібраному вигляді.

Нагадаємо, країни НАТО розглядають способи надання Україні більш конкретних кроків для майбутнього членства в Альянсі.Рішення можуть оприлюднити на засіданні контактної групи з питань оборони України в Рамштайні за участю президента США Джо Байдена.