Руслан Хомчак

Руслан Хомчак народився в 1967 році у Львові. Після школи вступив до Московського вищого військового командного училища імені Верховної Ради РРФСР, яке закінчив у 1988 році.

У 1988-1992 роках Хомчак служив у Групі радянських військ у Німеччині, де командував мотострілковим взводом, і в Білоруському військовому окрузі на посаді командира мотострілецької роти.

У 2001 році отримав військову освіту оперативно-тактичного рівня в Національній академії оборони України. Закінчив навчання із золотою медаллю.

У 2008 році із золотою медаллю закінчив навчання на факультеті підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня Національної академії оборони України.

У січні 1993 року Хомчак перейшов на службу в Збройні сили України. Пройшов карʼєрними сходами на посадах заступника начальника штабу мотострілецького батальйону, заступника начальника штабу мотострілецького полку, заступника командира мотострілецького батальйону, командира мотострілецького (механізованого) батальйону, заступника командира механізованого полку, начальника штабу — першого заступника командира механізованого полку 24-ї мотострілецької дивізії 13-го армійського корпусу Західного оперативного командування.

Згодом Хомчак командував 300-м окремим механізованим полком в Чернівцях, 72-ї окремої механізованої бригадою, був начальником штабу 8-го армійського корпусу.

У 2011 року Хомчак присвоїли звання генерал-майора, а роком пізніше призначили на посаду командира 6-го армійського корпусу. У 2013 році його підвищили до генерал-лейтенанта. У листопаді 2013 року 6-й армійський корпус був переформований в Командування "Південь". Хомчак залишився там тимчасово виконуючим обовʼязки командира, паралельно був начальником Дніпропетровського гарнізону.

З липня по грудень 2014 року Хомчак керував сектором "Б" сил АТО на Донбасі. У 2015-2017 року перебував на посаді начальника штабу — першого заступника командувача Сухопутних військ ЗС України, а потім два роки був головним інспектором Міністерства оборони.

У 2019 призначений на посаду начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України.

6 грудня 2019 року президент Володимир Зеленський присвоїв Хомчак звання генерал-полковника, а 28 березня 2020 року звільнив його з посади начальника Генерального штабу і призначив головнокомандувачем Збройними силами України. До цього головнокомандуючими були начальники генштабу, проте була проведена реформа в рамках переходу системи військового управління на j-структуру, яка співвідноситься зі стандартами НАТО. Як пояснювали в Генштабі, роль головнокомандувача ЗСУ повинна полягати в командуванні Збройними силами, а Генштаб повинен забезпечувати всебічну підтримку його рішень. Головнокомандувач ЗСУ знаходиться в підпорядкуванні міністра оборони.

З 31 травня 2019 року Хомчак є членом Ради національної безпеки і оборони України.

З липня по грудень 2014 року Хомчак керував сектором "Б" сил АТО на Донбасі. У 2016 році по ротації командував усіма силами АТО.

Імʼя Хомчака повʼязано з Іловайською трагедією. Хомчак як командувач сектора виконував завдання по оточенню Донецька. Коли сили ЗСУ і добровольчих батальйонів зайняли Іловайськ, на Донбас зайшла регулярна армія Російської Федерації і українське угруповання потрапило в оточення. Хомчаку пропонували евакуюватися і кілька разів висилали за ним евакуаційні групи, однак він відмовився і керував операцією по виходу з оточення.

Після того, як російські війська порушили домовленості і розстріляли українських солдатів, які виходили через "зелений коридор", Хомчак дав команду на бойовий прорив і зміг вийти з оточення разом з командирами добровольчих батальйонів "Дніпро", "Івано-Франківськ" та "Миротворець". Втрати ВСУ під Іловайськом склали 366 убитих, 429 поранених, 128 полонених, 158 зниклих безвісти.

Критики Хомчака стверджують, що під Іловайськом він нібито наказав оголити тили, через що російська армія змогла організувати оточення, і не прислухався до повідомлень розвідки. Також критики кажуть, що при прориві оточення Хомчак нібито кинув своїх бійців. В ході слідства військової прокуратури всі ці звинувачення були спростовані очевидцями — учасниками групи, в складі якої виходив Хомчак.

Надія Савченко називала Хомчака боягузом і недостатньо розумним командиром, проте згодом вибачилася за свої слова, зазначивши, що не мала право на подібні коментарі хоча б тому, що не брала участі в боях під Іловайськом і не служила під його командуванням.

У 2014 році у Хомчака був конфлікт з керівництвом батальйону "Айдар", який тільки починав формування. Сам Хомчак пояснював це тим, що в "Айдар" нібито йшли ті, хто не мав права йти в Збройні сили — особи без громадянства, громадяни інших держав, кілька разів судимі тощо, а він хотів створювати батальйон тільки в рамках законодавства.

Після цього Хомчак видав наказ з забороною "Айдару" брати участь в бойових діях.

Через деякий час батальйон у Хомчака "забрали" і він почав діяти. Сам же Хомчак хоча і визнавав, що "Айдар" добре справлявся з виконанням бойових завдань, але, судячи з його слів, відмовлявся визнавати військовим підрозділом батальйон зразка 2014-2015 років.

У січні 2021 року в ЗМІ зʼявилася інформація про конфлікт між головою Міноборони України Андрієм Тараном з одного боку і головнокомандувачем Збройних сил Русланом Хомчак і командувачем ВСУ Сергієм Дроздовим з іншого в звʼязку з комерційним рейсом українського військового літака, який міг перевозити зброю з Болгарії в Руанду.

За даними ЗМІ, рейс здійснювався на замовлення приватної компанії "АТЗТ ТрансСервіс", про що випадково дізнався міністр. У Міноборони наполягали, що глава оборонного відомства повинен особисто давати згоду на такі польоти. У Генштабі та Повітряних силах зі свого боку відзначили, що перельоти дозволяють тренувати пілотів, і ніякі узгодження для цього не потрібні. Таран заборонив подібні комерційні перельоти, після чого в суди Києва та Вінниці було подано кілька позовів проти нього з боку Генштабу і Повітряних сил.

На тлі судових позовів з сторонами конфлікту зустрівся Зеленський. На зустрічах було вирішено, що позови з судів мають відкликати, а міністр оборони — скасувати всі свої накази про догани і повернути Повітряним силам право на приватні авіаперевезення.

Сам Хомчак спростовував відомості про свій конфлікт з Тараном.

Також звучали звинувачення в тому, що Хомчак за роки служби незаконно приватизував три квартири. Генерал-полковник пояснював, що все відбувалося згідно із законом, однак згодом він придбав і передав Збройним силам житло більшої площі, ніж отримав.

Хомчак одружений другим шлюбом. Про його першу дружину інформації немає, але в 2019 році Хомчак заявляв, що розлучений.

У 2020 році Хомчак, якому на той момент було 53 роки, одружився на 29-річній Ганні Коваленко. Незадовго до цього Зеленський призначив Коваленко головою Чернігівської обласної державної адміністрації.

У січні 2021 року у подружжя народилася дочка, яку назвали Марія.

У вересні 2020 року Хомчак перехворів на COVID-19.

Попри перенесену хворобу в квітні 2021 року його вакцинували від COVID-19 разом з військовослужбовцями однієї з бригад в районі проведення операції Обʼєднаних сил.

Згідно з декларацією, яку Хомчак подав у 2020 році, за 2019 рік він заробив більше мільйона гривень. На рахунках в банку у нього було 302 тисячі гривень, а готівкою вдома — $55 тисяч, 10 тисяч євро і 212,6 тисячі гривень.

У Хомчака є автомобіль Toyota Land Cruiser 2013 року, вартістю 445 тисяч гривень і автомобільний причіп.

Живе Хомчак в службовій квартирі в місті Біла Церква. У нього є три земельні ділянки: у селі Тютюнники на Житомирщині (2 га), селі Крехаїв на Чернігівщині (1000 кв.м.) і в Києві (1000 кв.м.).