Павло Губарєв
Дитинство, освіта
Народився 10 березня 1983 року в Сєвєродонецьку Донецької області. Батько Павла працював майстром із механізації на хімзаводі "Азот", мати працювала там же в цеху з виробництва сифонів. Павло Губарєв — старший із пʼяти дітей. За радянських часів сімʼя Губарєвих не бідувала, але після розпаду СРСР виникли фінансові труднощі — мати пішла працювати продавчинею, а батькові довелося заробляти на життя миттям цистерн на залізниці.
У дитинстві Павло займався боксом, має розряд кандидата у майстри спорту.
Павло Губарєв добре вчився і в 1997 році вступив до колегіуму — школи для обдарованих дітей. Будучи неповнолітнім, улаштувався до майстерні з виготовлення дверей, аби допомогти батькам прогодувати молодших дітей. У 16 років Павло вирішив жити окремо від батьків і зняв собі квартиру.
Освіту Губарєв продовжив на історичному факультеті Донецького національного університету. Тоді ж, за власним зізнанням, уперше перейнявся ідеями створення так званої Новоросії і навіть очолив студентську організацію, зібравши навколо себе однодумців.
Закінчивши університет, Павло Губарєв вступив до Донецької академії управління (2007-2008 роки), а після цього перебрався до Харкова, де продовжив навчання за спеціальністю "Державне управління" в Національній академії державного управління.
Трудова діяльність
З 2007 року Губарєв був власником рекламної агенції Patison із офісами в Донецьку і Києві. Клієнтами фірми були такі гіганти, як ФК "Шахтар", "Укртелеком", "Фуршет", ProCredit Bank та інші. Також Губарєв розробляв передвиборчі акції і кампанії регіональним політикам і громадським діячам вищого рівня.
У листопаді 2012 року був директором фірми "Морозко", яка займалася організацією свят. Сам Губарєв теж виконував роль аніматора, виступаючи в костюмі Діда Мороза. Так до нього пристало прізвисько "Дід Мороз".
Спроби займатись політикою
Політична біографія Павла Губарева почалася з членства в російському праворадикальному неофашистському русі під назвою "Російська національна єдність".
Потім він долучився до соціалістичної партії Наталії Вітренко, а на виборах 2006 року навіть став депутатом Куйбишівської районної ради Донецька від цієї партії та очолив фракцію блоку Вітренко "Народна опозиція".
У 2006 році очолив громадську організацію "Європейський вибір". Того ж року брав участь у акціях протесту проти НАТО у Феодосії (нині окупована Росією). За участі Губарєва Куйбишевський район Донецька був проголошений "територією без НАТО". У 2007 році склав депутатський мандат.
У 2010 році Губарєв підтримав депутата Сергія Тігіпка, ставши його довіреною особою.
Окупація Донбасу
28 лютого 2014 року Губарєв виступив на сесії Донецької міської ради з ультиматумом до донецьких депутатів визнати нелегітимними Верховну Раду України, Кабінет міністрів і Донецьку ОДА.
Після мого виступу в міськраді Микола Левченко пропонував мені йти до Верховної Ради за квотою Партії регіонів, а коли я постібався над ним, пояснивши, що ми з ним живемо в різних світах і в моєму світі ніякої Ради немає і бути не може , Левченко перейшов до погроз: "Якщо будете штурмувати ОДА — знайте, у нас є все, щоб вас зупинити". Відкрив портфель, продемонстрував — Glock, АКСУ, АКМС та інші "іграшки". У мене слинка потекла від такого збройового меню
1 березня на проросійському мітингу на площі Леніна у Донецьку Губарєва оголосили "народним губернатором" Донецької області.
3 березня проросійські бойовики захопили будівлю ОДА, а сам Губарєв виступив на засіданні обласної ради з вимогою затвердити його на посаду голови Донецької ОДА та провести референдум про відокремлення Донбасу від України.
4 березня за Губарєва взялася СБУ: було відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.110 Кримінального кодексу (Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України).
5 березня російське видання "Лента.ру" опублікувало інтервʼю з Губарєвим. У ньому сепаратист пообіцяв організувати в Донецьку "Кримський сценарій" і виступив за приєднання Донецької області до Росії.
Затримання СБУ та подальший обмін
У ніч на 6 березня 2014 року спецпідрозділ СБУ "Альфа" затримав Губарєва у його квартирі в Донецьку. Шевченківський районний суд Києва 7 березня обрав для сепаратиста запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Проти нього було відкрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), частиною 2 статті 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) та статтею 341 (захоплення державних або громадських будівель чи споруд) Кримінального кодексу України.
25 квітня 2014 року Губарєв оголосив голодування на знак солідарності з "тими, хто відстоює громадянську позицію південного сходу". Уже наступного дня представник ОБСЄ, який відвідував затриманого, заявив про погіршення стану здоровʼя Губарєва внаслідок голодування. На цьому робив акцент і адвокат сепаратиста.
5 травня Шевченківський районний суд Києва подовжив термін перебування під вартою Губарєва до 28 червня. Але вже 7 травня Губарєва звільнили разом із двома посіпаками й обміняли на трьох полонених співробітників СБУ. За повідомленням російських ЗМІ, росіянам разом із Губарєвим передали Ігоря Перепечаєнка (заступника коменданта окупованого Словʼянська Вʼячеслава Пономарьова) і Сергія Злобіна, проросійського активіста з Херсонської області.
Після цього Губарєв повернувся на окупований Донбас. До 12 травня 2014 року був головою так званого "народного ополчення Донбасу", до початку серпня — "народним губернатором" Донеччини. З початку серпня 2014 року був проголошений "начальником штабу ополчення" та "комендантом" міста Антрацит. Потім був начальником так званого мобілізаційного управління "міністерства оборони ДНР".
Замах на Губарєва та завершення "кар'єри новороса"
У ніч із 12 на 13 жовтня 2014 року на трасі Ростов-на-Дону — Донецьк автомобіль, у якому перебував Павло Губарєв, був обстріляний невідомими. У результаті замаху Губарєва було госпіталізовано в одну з лікарень Ростова-на-Дону.
На початку 2015-го Губарєва викрали чеченці, яких обурили його звинувачення на адресу глави республіки Рамзана Кадирова в тому, що він нібито організував теракт у Парижі. За словами сепаратиста, викрадачів було 12-14 осіб, вони відвезли його "на підвал". Після того, як Губарєв відмовився від своїх звинувачень, його звільнили.
Ми потиснули один одному руки, і хлопці відвезли мене додому
Того ж року Губарєв видав книгу під назвою "Факел Новороссии", у якій описуються події 2014 року на Донбасі. Також у книзі він фантазує про розвиток "Новоросії".
З 28 січня 2016 року тодішній ватажок "ДНР" Олександр Захарченко зробив Губарєва "виконувачем обовʼязків голови адміністрації Ясинуватої". Після загибелі Захарченка в 2018 році Губарєву відмовили в реєстрації кандидатом на "виборах" ватажка "ДНР". Сепаратист виступив проти Дениса Пушиліна (нинішній ватажок "ДНР") і тодішнього помічника президента Росії Владислава Суркова і зник із публічного простору.
На початку 2021 року ЗМІ дізналися, що Катерина Губарєва, колишня "міністр закордонних справ" і "ексдепутатка ДНР", а також дружина сепаратиста Павла Губарева, з 2019 року живе і працює в Росії. Там вона займається бізнесом у сфері IT-технологій. Імовірно, Павло Губарєв також живе разом із нею в РФ. При цьому він нічого не публікує на своїх сторінках у соцмережах із 2019 року.
24 січня 2017 року Служба безпеки України розпочала спеціальне (заочне) розслідування відносно Павла Губарєва, підозрюваного за ч. 1 ст. 109 (публічні заклики до зміни і повалення конституційного ладу і захоплення державної влади), ч. 2 ст. 110 (умисні дії з метою зміни меж території та державного кордону України), ч. 1 ст. 258-3 (створення і управління терористичною організацією) і ч. 1 ст. 294 (організація масових заворушень) Кримінального кодексу України
У 2021 році Україна запровадила санкції проти Губарєва.
Родина
Павло та Катерина Губарєві виховують трьох дітей: синів Радомира та Святослава, а також доньку Мілану.