Олексій Гончаренко

Олексій Олексійович Гончаренко народився у 1980 році в Одесі. Батьки Олексія розлучилися, коли йому було три роки і його записали на прізвище матері. Змінив кілька шкіл, навчався в місцевій гімназії. У чотирнадцять років почав працювати — викладав англійську мову в дитячому саду.

Як дипломант олімпіади з біології без іспитів вступив в Одеський державний медичний університет, який закінчив з відзнакою у 2002 році за спеціальністю "педіатрія". Паралельно з навчанням в 1999-2001 роках працював в "швидкій допомозі".

Другу вищу освіту за спеціальністю "Економіка і фінансовий менеджмент" отримав у 2002-2005 роках в Москві, в Академії народного господарства при Уряді Російської Федерації.

У 2006 році Гончаренко за програмою Фонду Джона Сміта проходив стажування в Великобританії — в Парламенті Сполученого Королівства, місцевому самоврядуванні міста Лютон (передмістя Лондона) і Національній Асамблеї Уельсу.

Під час навчання в медичному університеті Гончаренко вступив в Партію зелених України і згодом вирішив сконцентруватися не на медицині, а на суспільно-політичній діяльності.

У 2001 році очолив молодіжну організацію Одеського обласного відділення Партії зелених. Наступного року балотувався до Одеської міської ради по округу на селищі Таїрова, але вибори програв. Після цього працював помічником депутата міськради.

У 2005 році Гончаренко очолив Одеську міську організацію проросійської партії "Союз". В кінці цього ж року Одеська обласна та міська організації "Союзу" влилися в Партію регіонів і Гончаренко став членом ПР. У 2006 році був обраний від Партії регіонів в Одеську міську раду.

У жовтні 2010 року був обраний до Одеської обласної ради по мажоритарному округу і став заступником голови облради.

У 2012 році Гончаренко балотувався до Верховної Ради по 133 мажоритарному округу (Київський район Одеси), але програв лідеру партії "Родина" Ігорю Маркову.

До Революції Переваги Гончаренко залишався членом Партії регіонів, але після початку кривавих подій 19 лютого 2014 року вийшов з ПР і пішов з поста першого заступника голови Одеської облради.

Під час анексії Криму Росією під прикриттям так званого "референдуму" Гончаренко їздив на півострів із закликами проти сепаратизму.

На президентських виборах 2014 року був довіреною особою кандидата Петра Порошенка, очолював його штаб в Одеській області, а згодом повʼязав свою діяльність з політичною силою Порошенка.

14 серпня 2014 року Гончаренко був обраний головою Одеської обласної ради, однак через три місяці склав повноваження, оскільки його обрали народним депутатом за списком партії Блок Петра Порошенка (№40 в списку). У Верховній Раді був заступником голови фракції БПП.

З 2015 року є членом постійної делегації Верховної Ради України в ПАРЄ. У Парламентській асамблеї є активним противником російської делегації: виступає проти безумовного повернення російської делегації до роботи, був одним з ініціаторів оскарження повноважень російської делегації і призначення віцепрезидентом ПАРЄ росіянина Петра Толстого.

У 2019 році Гончаренко балотувався до Верховної Ради як самовисуванець по мажоритарному округу №137 в Одеській області. На виборах він зумів обійти кандидата від партії "Слуга народу" і в парламенті увійшов до складу фракції "Європейська солідарність".

Також у 2019 році Гончаренко ініціював створення і очолив міжфракційне обʼєднання "Кубань", метою якого є розробка політики щодо повернення в культурне і соціальне поле українських етнічних територій. Також є головою міжфракційного обʼєднання "За демократичну Білорусь".

Під час проведення місцевих виборів у 2020 році курував виборчу кампанію "Європейської солідарності" в Одеській області.

Опоненти регулярно пригадують Гончаренко його членство в Партії регіонів. Сам він визнавав, що це є помилкою, яку він би тепер не повторив.

Також Гончаренко критикують за його ставлення до мовного питання: коли він був "регіоналом", виступав за надання російській мові статусу другої державної. Згодом він дещо помʼякшив свої висловлювання, але від підтримки російської мови не відмовлявся.

2 травня 2014 року Гончаренко знаходився в Одесі і пізніше на телебаченні заявив: "Ми знесли табір сепаратистів". Слова Гончаренко стали приводом для проросійських політиків, щоб заявляти, що він "винен в події 2 травня" і звинувачувати його у "вбивствах". Згодом Гончаренко довелось подавати позов до суду за наклеп проти нардепа з "Опоблоку" Миколи Скорика. Суд Гончаренко виграв. Події також 2 травня він називав "трагічною сторінкою в історії Одеси".

1 березня 2015 року Гончаренко був затриманий в Москві поліцією на акції в памʼять про політика Бориса Нємцова.

Гончаренка відвезли у відділення поліції, а потім в порушення міжнародного права передали Слідчому комітету РФ для проведення "процесуальних дій" у звʼязку з подіями в Одесі 2 травня 2014. Увечері того ж дня Гончаренка відпустили на поруки посольству України, а наступного дня МВС Росії заявило, що не має до Гончаренка претензій.

У червні 2016 року народний депутат від Радикальної партії Ігор Мосійчук подав у прокуратуру депутатське звернення, звинувативши Гончаренко в "сепаратизмі". Він стверджував, що Гончаренко нібито "просував ідеї "русского мира" в Одесі", "спілкувався з кураторами з ФСБ" і "вів підривну антиукраїнську діяльність". Прокуратура відкрила кримінальне провадження за статтею 110, ч. 2 Кримінального кодексу України (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) і статтею 161 (ч. 2) (порушення рівноправності громадян залежно їх расової приналежності і їх ставлення до релігії).

Гончаренко категорично відкинув звинувачення.

У лютому 2017 року Гончаренко в знак протесту проти висловлювань посла Німеччини Ернста Райхеля про вибори на Донбасі (що вони можливі до виведення з Донбасу російських військ) розмалював фрагмент Берлінської стіни, який знаходиться біля посольства Німеччини в Києві, написавши там червоною фарбою слово "Nein" ("Ні"). Німецькі дипломати засудили цей вчинок, а Генеральна прокуратура України відкрила кримінальне провадження за фактом інциденту.

23 лютого 2017 року в мережі почали поширюватися чутки про зникнення і викрадення Гончаренка, який прямував до Одеси. Інформацію підтвердила прокуратура Одеської області, а також СБУ та генеральний прокурор України Юрій Луценко. Через кілька годин Гончаренко зʼявився і заявив, що це було не викрадення, а інсценування в рамках проведеної спецоперації СБУ. Гончаренка дійсно планували викрасти і покалічити, але спецслужби затримали зловмисників.

1 листопада 2018 року Росія ввела санкції проти 322 громадян України, включаючи Олексія Гончаренка.

Мати Гончаренко Марина Федорівна працювала вчителькою. Батьком Олексія Гончаренка був Олексій Костусєв, який згодом тричі був народним депутатом, а у 2010-2013 роках — мером Одеси. Костусєв з 2002 року очолював партію "Союз", в яку входив і Гончаренко, а у 2006 році вступив в Партію регіонів, входив до складу президії ПР.

Коли Олексію було три роки, батьки розлучилися і його записали на прізвище матері. Сам Гончаренко заявляв, що припинив спілкуватися з батьком у 2009 році.

Олексій Гончаренко одружений. З дружиною Ольгою (дівоче прізвище Ольга Ярославівна Глова) він познайомився ще під час навчання в університеті. У них є два сини — Олексій і Кирило.

Дід Олексія Гончаренка Федір Гордійович Гончаренко був полковником Червоної армії, воював в роки Другої світової війни. Дід дружини воював в лавах Української повстанської армії і загинув.

У 2017 році Гончаренко згадав в інтервʼю, що його тесть працював в "Газпромі" і він у 2010 році позичав у тестя гроші на покупку будинку — 700 тисяч доларів США.

Згідно з електронною декларацією, у 2020 році Гончаренко отримав 475 тис. гривень доходу. При цьому у його дружини вказано 4 мільйона 686 тисяч гривень доходу від підприємницької діяльності. На рахунках в банках у Гончаренко було 42 тисячі доларів США, 115 євро та 45,6 тис. грн., а готівкою вдома він зберігав 45 тисяч доларів і 25 тисяч євро. У його дружини зберігалося готівкою 490 тисяч доларів і 600 тис. грн.

Яким саме бізнесом займається дружина Гончаренко достеменно невідомо. За даними сайту YouControl, є фізична особа — підприємець Ольга Ярославівна Гончаренко, яка проживає в Одесі. ФОП працює з 2015 року, основним видом діяльності є "Обробка даних, розміщення інформації на веб-вузлах і повʼязана з ними діяльність".

У сімʼї є кілька квартир в Києві та Одесі. Автомобілі або ж будь-які інші цінні речі в декларації не були вказані.

Сторінка Гончаренка в Facebook

Telegram-канал Гончаренка

Twitter Гончаренка

Instagram Гончаренка

Youtube-канал Гончаренка