Олександр Турчинов

Олександр Валентинович Турчинов народився в 1964 році в місті Днвпропетровськ (зараз місто Дніпро). Батьки Турчинова рано розійшлися і вихованням сина займалася мама. Батько був майстром спорту СРСР з волейболу і працював в спортивному товаристві "Локомотив". В юні роки Олександр теж займався волейболом і виступав за збірну області.

У 1981 році Турчинов вступив на технологічний факультет Дніпропетровського металургійного інституту. На другому курсі його як командира загону преміювали поїздкою в складі комсомольської делегації до Індії і на Цейлон.

Закінчивши з відзнакою інститут в 1986 році за спеціальністю "обробка металів", Турчинов пішов працювати на меткомбінат "Криворіжсталь" простим вальцовщиком, а потім став майстром.

Під час роботи на "Криворіжсталі" Турчинов ледь не загинув.

У 1995 році Турчинов захистив кандидатську дисертацію за темою "Методичне забезпечення і механізм реформування та оптимізації оподаткування в сучасних економічних умовах", а два роки по тому — і докторську на тему "Тіньова економіка (методологія дослідження та механізми функціонування)".

У 1987 році Турчинов став секретар райкому комсомолу, а потім — завідуючим відділом агітації і пропаганди Дніпропетровського обкому комсомолу. Перед розвалом СРСР, в 1990 році, він підпільно керував рухом під назвою "Демплатформа в КПРС" в межах Дніпропетровської області, яка ратувала за оновлення, децентралізацію Компартії. У звʼязку з цим в 1990 році його позбавили партквитка.

Згодом Турчинов увійшов до Партії демократичного відродження України.

У 1990 році Турчинов разом з друзями створив інформаційне агентство "ІМА-прес" АПН, яке видавало книги і газети, став головним редактором його українського відділення. У 1991 році пішов з агентства і створив Інститут міжнародних звʼязків, економіки, політики і права, в якому став керівником.

Після розвалу СРСР Турчинов став радником з економічних питань премʼєр-міністра Леоніда Кучми.

У 1994 році Турчинов створив Всеукраїнське обʼєднання "Громада", яке згодом очолив Павло Лазаренко. У 1998 році був обраний народним депутатом за списком партії "Громада", в парламенті очолював комітет з питань бюджету Верховної Ради.

У 1999 році у Турчинова стався конфлікт з Лазаренком і він вийшов зі складу "Громади", а незабаром разом з Юлією Тимошенко створив партію Всеукраїнське обʼєднання "Батьківщина": Тимошенко очолила партію, а Турчинов став її заступником.

У 2002 він знову був обраний до Верховної Ради за списком БЮТ (Блоку Юлії Тимошенко), працював в комітеті з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради.

У 2002-2003 роках Турчинов брав активну участь в акціях протесту "Повстань, Україно!".

Під час президентських виборів 2004 року був заступником голови виборчого штабу кандидата Віктора Ющенка, згодом став одним з лідерів Помаранчевої революції і очолював виконком Комітету національного порятунку, який забезпечував координацію акцій громадянського протесту.

Після перемоги Помаранчевої революції на початку 2005 року Турчинов був призначений головою Служби безпеки України, але звільнився з цієї посади вже в вересні через те, що Тимошенко пішла у відставку з поста премʼєр-міністра.

У 2006 році Турчинов знову став народним депутатом і був заступником голови фракції БЮТ. У травні 2007 року Ющенко призначив його першим заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

На дострокових парламентських виборах 2007 року Турчинов знову пройшов до Верховної Ради, а згодом став першим віце-премʼєр-міністром в уряді Тимошенко і залишався на цій посаді до обрання президентом Віктора Януковича у 2010 році. З 3 по 11 березня 2010 року він навіть виконував обовʼязки премʼєр-міністра України у звʼязку з відпусткою Тимошенко. У 2008 році Турчинов брав участь у виборах мера Києва, але зайняв друге місце, програвши Леоніду Черновецькому.

У 2012 році Турчинов в черговий раз був обраний народним депутатом від партії ВО "Батьківщина", працював в комітеті Верховної Ради з питань інформатизації та інформаційних технологій.

Під час Революції Гідності Турчинов очолював Штаб національного опору, який координував протестні акції на Майдані і по всій країні. 18 лютого 2014 року отримав легке поранення.

Після перемоги Євромайдану і втечі Віктора Януковича до Росії, Турчинова обрали на посаду голови Верховної Ради України.

22 лютого 2014 року Верховна Рада прийняла постанову "Про самоусунення президента України від виконання конституційних повноважень і призначення позачергових виборів президента України". Оскільки, відповідно до 112 статті Конституції України в разі дострокового припинення повноважень президента України виконання обовʼязків президента покладається на голову ВРУ, Турчинов взяв на себе ці обовʼязки.

Турчинов намагався зловити побіжного Януковича, але спроби закінчилися невдачею.

Як в.о. президента Турчинов також прийняв на себе обовʼязки головнокомандувача Збройних сил України в період, коли Росія окупувала Крим і почала військову агресію на Донбасі.

Під час військової операції Росії в Криму Турчинов виступав за введення воєнного стану в Україні, проте його ніхто не підтримав.

Згодом Турчинов підписав закон про створення Національної гвардії України і почав Антитерористичну операцію на Донбасі. Він виступав за штурм захоплених адміністративних будівель в Донецьку і Луганську, але цього не сталося.

Турчинов виконував обовʼязки президента України до 7 липня, коли передав повноваження обраному в ході дострокових виборів президента Петру Порошенко.

У серпні 2014 року Турчинов разом з Арсенієм Яценюком і Арсеном Аваковим через розбіжності, що виникли, покинули "Батьківщину" і організували партію "Народний фронт". На парламентських виборах партія посіла перше місце за партійними списками.

У Верховній Раді VIII скликання Турчинов керував фракцією "Народного фронту", а в грудні президент Порошенко призначив його на посаду секретаря РНБОУ.

У листопаді 2018 року російські окупанти захопили неподалік від Керченської протоки три катери з українськими військовослужбовцями. Після цього РНБО виступило з пропозицією про введення воєнного стану і Порошенко ввів його на частини території України строком на 60 діб.

З посади голови Радбезу Турчинов пішов у травні 2019 роки після поразки Порошенко на президентських виборах.

У червні 2020 року Турчинов очолив штаб партії "Європейська солідарність".

У 2006 року Юрій Луценко, який очолював у той час Міністерство внутрішніх справ, оголосив про відкриття кримінальної справи за фактом незаконного прослуховування вищих посадових осіб, яке велося СБУ під керівництвом Турчинова. Серед тих, кого, імовірно, прослуховувала СБУ, були експремʼєр-міністр Микола Азаров і другий президент України Леонід Кучма.

Також Турчинова критикували за те, що в 2005 році він не склав депутатський мандат, коли став головою СБУ.

Громадський рух "Чесно" критикував Турчинова за можливу причетність до корупційних дій. У 2009 році його разом з Тимошенко звинувачували в скоєнні держзакупівель за неконкурентною схемою на 52,2 млн гривень.

Турчинова часто критикують за те, що він нібито "здав" Росії Крим, Донецьк і Луганськ.

При цьому у 2016 році член Ради безпеки РФ і повноважний представник президента Росії в Криму Олег Белавенцев Олег Євгенович визнав, що Турчинов в березні 2014 року збирався летіти в захоплений військами РФ Крим, але російська сторона почала погрожувати йому вбивством і поїздка не відбулася.

У травні 2016 року в будівлі столичного університету було скоєно збройний напад на одну зі співробітниць. 62-річний юрист Володимир Оленцевич, який приїхав з Донецька, переплутав її з дружиною Турчинова, яку мав намір взяти в заручники з метою спонукання її чоловіка, як представника влади, до вчинення певних дій. Оленцевич був затриманий, згодом його засудили до 8,5 років позбавлення волі.

У 2017 році російські пропагандисти запустили фейк про батька Турчинова Валентина. За їхніми словами, під час Другої світової війни він, будучи червоноармійцем, не просто здався в полон німцям, а вступив на службу в СС, де відзначився "в каральних операціях зі знищення мирних жителів Брянської та Гомельської областей". Фейк запустили незважаючи на те, що Валентин Турчинов народився в 1941 році і брати участь в війні не міг.

1 листопада 2018 року Росія ввела санкції проти 322 громадян України, включаючи Олександра Турчинова.

У травні 2019 року депутат фракції "Опозиційний блок" Нестор Шуфрич, який багато років підтримував Януковича, подав до Генеральної прокуратури України заяву про "державну зраду" Порошенка і Турчинова через Антитерористичну операцію на Донбасі.

Після Революції Гідності в інтернеті зʼявилося і набуло поширення прізвисько Турчинова "Кривавий пастор".

Одружений на Ганні Турчиновій (дівоче прізвище Белиба). Познайомилися вони в 1988 році: Турчинов, який був тоді заввідділом агітації і пропаганди Дніпропетровського обкому комсомолу, прийшов до університету на факультет журналістики агітувати студентів, щоб ті включилися в інформработу обкому. Єдиною, хто відгукнувся на заклик, була Анна. Зараз вона є кандидатом педагогічних наук і завідує кафедрою іноземних мов Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова.

За спогадами Турчинова, ініціатором весілля стала його теща.

У червні 2018 року правозахисники вимагали звільнити Анну Турчинову з поста декана факультету природничо-географічної освіти та екології університету імені Драгоманова через "публічну гомофобію" в її блозі і інтервʼю "Громадському".

Турчинов у відповідь заявив, що ставлення його дружини до сімейних цінностей і захисту від моральної деформації шкільної програми — "прояв її християнської, громадянської і професійної позиції". За його словами, ця позиція "повністю відповідає Закону Божому і Конституції України".

У 1992 році у Турчинових народився син Кирило. Кирило закінчив аспірантуру Інституту законодавства Верховної Ради України, є кандидатом юридичних наук. У 2014-2015 роках воював добровольцем на Донбасі в складі Національної гвардії.

Турчинов є письменником. У 2004 році він написав книгу "Ілюзія страху" і сценарій до однойменного фільму, який вийшов в 2008 році. Пізніше він написав ще кілька художніх творів: "Свідоцтво", "Таємна вечеря" і "Пришестя".

Турчинов заявляв, що є євангелістським християнином, баптистом. На початку 90-х він прийняв хрещення за православним обрядом, але в 1999 році перехрестився в церкви "Слово життя". У цій церкві він є дияконом і проповідує. При цьому він стверджує, що, незважаючи на те, що читає проповіді, пастором не є.

Згідно з поданою в 2020 році декларацією, Турчинов за 2019 рік отримав майже 2,5 мільйона гривень доходу.

На банківських рахунках він зберігав близько 250 тисяч гривень, понад мільйон доларів США і 10 тисяч євро, а готівкою — 57 тисяч гривень, 675 тисяч доларів США та 3 тисячі євро.

Турчинову спільно з дружиною належить квартира в Києві площею 381,8 кв. м.

У Турчинова є два автомобілі: Toyota LC 150 Prado і Lexus LX570, який у декларації був названий неправильно — Luxus. Ця помилка так і залишилася невиправленої.

Також Турчинов закделаріровал колекцію картин і старовинних книг, в тому числі 20 старовинних Біблій і Євангелій.

Персональний сайт Олександра Турчинова

Сторінка Турчинова в Facebook

Twitter Турчинова

Instagram Турчинова

Youtube-канал Турчинова