Микола Злочевський

Микола Владиславович Злочевський народився 14 червня 1966 року у Києві.

У 1983 році вступив до Київського вищого інженерного радіотехнічного училища ППО ім. Маршала авіації Покришкіна. Навчання закінчив у 1988 році за спеціальністю "радіоінженер електронної техніки". Потім, до розвалу СРСР 1991 року, служив у Радянській Армії.

У 2002 році закінчив Міжнародний університет бізнесу та права за спеціальністю "Облік та аудит". Пізніше здобув третю вищу освіту на юридичному факультеті Одеської юридичної академії.

Після розвалу СРСР Злочевський зайнявся підприємницькою діяльністю. Першим його великим бізнес-проектом ЗМІ називають ТОВ "Інфокс" (Київ), яке діє з 1996 року до теперішнього часу. В "Інфокс" Злочевський спочатку був заступником директора, а потім — віце-президентом. Партнером з бізнесу був Микола Лісін, який згодом став народним депутатом Верховної Ради IV-VI скликань від СДПУ(о) та Партії регіонів. З Лісіним у Злочевського зберігалися міцні зв'язки й у 2000-х – помічниками Лісіна у парламенті було кілька членів його сім'ї. У 2011 році Лісін загинув під час ДТП. В "Інфокс" Злочевський з Лісіним займалися торгівлею нафтопродуктами і на цьому заробили свій первинний капітал.

У 1998-2000 роках Злочевський входив до Координаційної ради підприємців при президентові України Леонідові Кучмі. Також у 1999-2000 роках він був головою правління ЗАТ "Укрнафтосервіс".

У 2002 році Злочевський розпочав кар'єру народного депутата, потрапивши до парламенту за списком Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) (№21 у списку). У парламенті працював у Комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

У грудні 2003 року Злочевського призначили головою Державного комітету природних ресурсів України, який був створений рішенням РНБО у вересні того ж року та існував, по суті, лише на папері. Через роботу в Комітеті Злочевський подав заяву про дострокове припинення депутатських повноважень і 20 травня 2004 року Рада задовольнила її. Під керівництвом Злочевського Комітет розробив нову редакцію Кодексу про надра, Комплексну програму протизсувних заходів на 2005—2014 роки. Також вперше в історії України було проведено аукціони із продажу спеціальних дозволів (ліцензій) на право користування надрами.

У Комітеті Злочевський працював до грудня 2005 року, потім відомство було перетворено на Міністерство охорони навколишнього природного середовища.

Злочевський у 2006 році став народним депутатом за списком Партії регіонів (№110 у списку). Президент Віктор Ющенко розпустив Верховну Раду V скликання вже навесні 2007 року, на наступних позачергових виборах Злочевський знову став народним депутатом від Партії регіонів.

Після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах-2010 Злочевського спочатку призначили на посаду голови Державного комітету матеріального резерву України, а в липні він став міністром охорони навколишнього природного середовища.

У тому ж 2010 році уряд Миколи Азарова затіяв реформу, внаслідок якої низку міністерств було реорганізовано, створено нові держслужби. Міністерство охорони навколишнього природного середовища було перетворено на Міністерство екології та природних ресурсів, а Злочевський зберіг посаду міністра. Разом з тим, міністерство втратило частину свого функціоналу, оскільки паралельно було створено Державну екологічну інспекцію та Державну службу геології та надр.

У зв'язку з роботою у міністерстві Злочевський подав заяву про складання депутатських повноважень і у лютому 2011 року Рада їх задовольнила.

У квітні 2012 року Злочевський пішов у відставку та був призначений заступником секретаря Національної безпеки та Ради оборони України. У РНБО він займався Департаментом економічної та соціальної безпеки.

У РНБО він працював до перемоги Революції Гідності та був звільнений 26 лютого 2014 року.

Після звільнення з держслужби Злочевський повернувся до бізнесу. Основним його активом стала газовидобувна компанія Burisma Holdings, заснована ще на початку 2000-х. Компанія активно скуповувала нафтогазові активи і стала одним із найбільших приватних газодобувачів України.

У 2016 році Злочевський заснував у Монако європейський форум з енергетичної безпеки.

З 2018 року Злочевський перебуває у розшуку у зв'язку зі звинуваченням за статтею 369 КК України — "Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди посадовцю".

У 2014 році Генеральна прокуратура оголосила Злочевському підозру у незаконному збагаченні. Згодом він був оголошений у розшук, а його майно заарештовано.

Проте через дії Генпрокуратури Злочевський зміг уникнути карної відповідальності. Печерський районний суд міста Києва встановив, що вручення йому підозри сталося із суттєвими порушеннями норм КПК, а отже, у Злочевського немає статусу підозрюваного. Суд зобов'язав ГПУ закрити справу проти Злочевського та зняти його з розшуку, після чого він повернувся до України.

Окремо Спеціалізована антикорупційна прокуратура відкрила у 2015 році досудове розслідування за фактом вчинення неправомірних дій Злочевським у той період, коли він обіймав посаду міністра. Злочевського звинувачували в тому, що він незаконно сприяв видачі спеціальних дозволів на користування надрами приватним підприємствам, бенефіціарним власником яких сам і був. Дане кримінальне провадження також було закрито.

Після цього, влітку 2016 року, ГПУ відкрила кримінальне провадження щодо однієї з компаній Burisma Group за підозрою в ухиленні від сплати податків на 1 млрд грн, але його закрили у січні 2017 року після того, як компанія заплатила податкові платежі у розмірі 180 млн грн.

У січні 2017 року газодобувний холдинг Burisma заявив про закриття всіх процесуальних та судових дій в Україні щодо президента холдингу Миколи Злочевського та операційних компаній, що входять до Burisma Group.

У вересні 2017 року Генпрокуратура відкрила справу через Херсонську нафтоперевалку, продажем якої Злочевський пояснював походження грошей на своїх рахунках у Британії.

Згідно з матеріалами судових справ, у 2003 р. державне ВАТ "Херсоннафтопродукт", якому належала перевалка (нафтобаза, нафтогавань та АЗС), відправили до санації. Планувалося, що держава з приватним інвестором створюють спільне підприємство, перше вносить до нього фізичний актив, а друге — живі гроші, яких мало бути 28 млн. грн. При цьому приватний інвестор отримує 75% у статутному капіталі підприємства, відповідно і контроль над ним, і розвиває його за рахунок інвестованих грошей. Приватним інвестором став "Інфокс" Злочевського. У ході досудового слідства було встановлено, що із обіцяних 28 млн грн Злочевський вніс лише 9 млн грн. Отримавши контроль над підприємством, він пустив його ланцюжком перепродажів, поки перевалка в результаті не була продана Сергію Курченку. Згодом Курченко заклав нафтоперевалку під стабілізаційний кредит свого "Реал Банку" у розмірі 800 млн. грн. Це провадження також було закрито "у зв'язку з відсутністю складу кримінального злочину".

Проте закриття цієї справи мало наслідки. У липні 2020 року Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура заочно повідомили Злочевському про підозру в організації дачі хабара у розмірі $5 млн керівнику САП Назару Холодницькому та директору НАБУ Артему Ситнику.

У цій справі затримали першого заступника київської податкової Миколу Ілляшенка, колишнього менеджера компанії Burisma Group Андрія Кічу та колишню начальницю організаційно-розпорядчого департаменту Державної фіскальної служби Олену Мазурову. За версією слідства вони намагалися підкупити керівників антикорупційних органів, щоб вони закрили кримінальне провадження, в якому було повідомлено про підозру Злочевському. Йшлося про справу заволодіння коштами стабілізаційного кредиту Національного банку України, виданого підконтрольному Сергію Курченку "Реал банку", та легалізацію цих коштів.

Пізніше Злочевського оголосили у розшук та заочно взяли під варту.

За даними ЗМІ, основну частину родовищ, якими зараз оперують компанії Burisma Holdings, було отримано у два етапи. Перший припав на 2003-2004 рр., коли Злочевський очолював Державний комітет природних ресурсів, а другий – на 2010-2012 рр., коли він керував Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

1 листопада 2018 року Росія запровадила персональні санкції проти 322 громадян України. До цього списку потрапив і Микола Злочевський.

У 2014-2019 роках до складу Наглядової ради компанії Burisma Злочевського входив Хантер Байден – син 46-го президента США Джо Байдена, через що під час виборчої кампанії у США спалахнув великий скандал.

На початку 2020 року Віктор Шокін, який був генеральним прокурором України у 2015-2016 роках, дав інтерв'ю адвокату 45-го президента США Дональда Трамп Рудольфу Джуліані, в якому заявив, що, Байден, будучи віцепрезидентом, нібито погрожував президенту Петру Порошенку не надати кредит Україні, якщо Шокін залишиться у кріслі генпрокурора. Трамп та Джуліані у зв'язку з цим висловили припущення, що дії Джо Байдена щодо України ставили за мету захистити компанію Burisma.

Також Джуліані стверджував, що Байдени та Burisma нібито займалися відмиванням грошей, а сам Джо Байден нібито погрожував українській владі призупиненням фінансової допомоги Україні, якщо справи щодо компанії не будуть закриті.

Пізніше Шокін навіть подав заяву до Державного бюро розслідувань, звинувативши Джо Байдена у злочині — у втручанні у діяльність працівника правоохоронного органу (ч. 2 ст. 343 Кримінального кодексу). Крім цього, Шокін стверджував, що у 2019 році його отруїли ртуттю і пов'язував замах на своє життя з Джо Байденом. Справи щодо Байдена в Україні було закрито лише після його обрання президентом США.

Хантер Байден у 2021 році випустив автобіографічну книгу Beautiful Things, в якій розповів, що гроші, які він заробив у компанії Burisma, допомогли розпалити у нього алкогольну та наркотичну залежність, яка підірвала його стосунки з сім'єю та його ділову кар'єру. Байден-молодший визнавав, що політична кар'єра батька допомагала йому, але заявив, що ні він, ні його батько не зробили нічого протизаконного, особливо щодо Burisma.

У серпні 2020 року розслідувачі міжнародної телекомпанії Аль-Джазір отримали доступ до конфіденційної інформації про продаж Кіпром своїх паспортів. За даними ЗМІ, володарями паспортів Кіпру є Микола Злочевський, а також його дочки Ганна та Каріна.

У 2021 році Микола Злочевський увійшов до топ-100 найбагатших українців за версією Forbes. Видання поставило його на 14 місце, оцінивши активи Злочевського в $540 млн.

Одружений з Наталією Злочевською. Інформації про сурпуг Злочевського у відкритому доступі практично немає. У них є дві дочки: Каріна (1991 року народження) та Ганна (1999 року народження). Карина Злочевська займається бізнесом та входить до ради директорів Буризма холдинг лімітед.