Микола Скорик

Народився 27 листопада 1972 року в Одесі. У 1989 році закінчив загальноосвітню школу № 121 із поглибленим вивченням англійської мови. Відвідував гурток ракетного моделювання. У 9 класі здобув перемогу на республіканському конкурсі молодих ракетників.

У 1994 році закінчив Одеський державний політехнічний університет за спеціальністю "Економіка та управління в машинобудуванні", кваліфікація — "Інженер-економіст". Кандидат економічних наук.

Відразу після закінчення навчання у вишу Скорик улаштувався менеджером у торговий дім "Примор'я". А з 1995 по 2006 рік пропрацював у нині збанкрутілому "Імексбанку". За чотири роки від замначальника відділу Скорик перейшов у крісло голови правління. З 2002 року він працював помічником нардепа IV скликання Леоніда Клімова, якого вважали власником "Імексбанку". Власне, так його трудова кар’єра й закінчилась — і почалася політична.

Скорик швидко зметикував, до кого слід плисти — і пов’язав себе із "Партією Регіонів". У 2006 обрався за списками цієї політсили депутатом Одеської обласної ради і очолив її. У 2010-2015 роках став депутатом Одеської обласної ради від "Партії регіонів" удруге.

З 2010 до 2013 року працював міністром фінансів в уряді Автономної Республіки Крим. Також працював помічником на громадських засадах нардепа VI скликання Борта Віталія Петровича.

8 жовтня 2012 року став державним службовцем першого рангу.

З листопада 2013 року по березень 2014 року Скорик очолював одеський осередок Партії регіонів, але в березні 2014 року (можливо, у зв'язку з подіями після Революції Гідності) несподівано вийшов із партії.

На виборах президента України в 2014 році підтримував Сергія Тігіпка.

У 2014 році заснував та очолив в Одеській облраді депутатську групу "Єдність". Того ж року став головою Одеської регіональної організації "Партії розвитку України".

У 2014 році пройшов до Верховної Ради VIII скликання від "Опозиційного блоку" за партійним списком (№ 10). Входив до Комітету ВР із питань бюджету. Рух "Чесно" називає Скорика прогульником. До кінця 2018 року був головою Одеської обласної організації партії "Опозиційний блок".

У 2015 році балотувався до Одеської обласної та міської ради номером один від "Опозиційного блоку", однак за результатами голосування не потрапив ні туди, ні туди.

У 2019 році пройшов до Верховної Ради IX скликання від партії "Опозиційна платформа — За життя" (під №16 у списку) як член партії. Входить до однойменної фракції та міжфракційного об’єднання "Одещина". Член Комітету з питань економічного розвитку. Рух "Чесно" називає Скорика кнопкодавом, зафіксувавши щонайменше три випадки неперсонального голосування нардепа.

За даними порталу "Слово й діло", виконав лише 11% своїх обіцянок. Станом на жовтень 2021 року, подав лише 10 депутатських запитів. 66 разів виступав із місця, 41 раз — із трибуни Ради.

28 вересня 2020 року був зареєстрований як кандидат на посаду Одеського міського голови від партії "Опозиційна платформа — за життя", але програв чинному мерові Геннадію Труханову.

• 18 січня 2018 року був одним із 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.
• За інформацією сайту "Наші гроші", 54 народних депутати не задекларували свій бізнес у деклараціях за 2014 рік. Серед них — Микола Скорик. У серпні 2020 року він став одним із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. 28 жовтня КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування. Через, власне, це рішення "слуг Феміди" всі справи щодо недостовірного декларування, в тому числі справа Скорика, були закриті.
• У 2016 році нардеп Олексій Гончаренко у Верховній Раді поклав на місце Скорика сухарі з натяком, що "вони йому скоро знадобляться". Після чого колеги Скорика, які за цим усім спостерігали, порадили Олексієві "не займатись фігнею" і трохи поштовхали нардепа в залі. Сам Скорик прокоментував ситуацію, назвавши Гончаренка підлою, безпринципною і недалекою людиною, яка відчуває до нього особисту неприязнь.

• У Раді IX скликання Скорик трохи почубився зі "слугою" Миколою Тищенком. 30 жовтня 2019 року Верховна Рада не підтримала створення Тимчасової слідчої комісії для розслідування "справи 2 травня" в Одесі, коли сталася сутичка між проукраїнськими та проросійськими активістами та пожежа в Будинку профспілок (2 травня 2014 року). У сесійній залі між депутатами виникла сварка, під час якої депутат від ОПЗЖ Микола Скорик плечем штовхнув Тищенка. Останній відірвав опонентові ґудзик із піджака.

• У серпні 2019 року Скорик під час суду підтримував фігурантів справи щодо трагедії в Одесі 2 травня — громадянина РФ Євгена Мефьодова та активіста "Куликового поля" Сергія Долженкова. Обом "антимайданівцям" інкримінували заклики до повалення конституційного ладу і провокування масових заворушень, які призвели до загибелі людей у Будинку профспілок. Вони вийшли під заставу, яку зібрали Скорик та інші представники ОПЗЖ. Цікаво, що ще в 2016 році тодішній радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк казав, що Скорик може бути причетний до створення проєкту "Новоросія" і з нього треба знімати депутатську недоторканність. Але цього не сталося.
• У грудні 2020 року Скорик в ефірі одного з телеканалів посварився з лідером "Нацкорпусу" Андрієм Білецьким і заявив, що українська сторона повинна погодитися на амністію бойовикам на Донбасі, а також висловив свою підтримку "всім політв'язням по обидва боки від лінії розмежування". У відповідь Білецький зазначив, що Скорик "переходить усі розумні межі".

Крім того, Скорик звинуватив українських добровольців у злочинах на Донбасі.

Батько Леонід Давидович Скорик був відомим фахівцем із електронного устаткування.

Мати Людмила Залюбинська — доцентка кафедри маркетингу і бізнес-адміністрування Одеського національного університету імені Мечникова. Кандидатка фізико-математичних наук. Наприкінці 80-х займалася політикою, була одним із творців "Народного Руху" і була знайома з В'ячеславом Чорноволом, очолювала Комітет солдатських матерів Одеси (хоча її син в армії не служив). Подруга мера Одеси Едуарда Гурвіца (1994—1998 та 2005—2010 роки роботи на посаді). За даними журналу "Фокус", Едуард Гурвіц, станом на 2009 рік, посідав друге місце серед "найвпливовіших одеситів".

Микола Скорик одружений із Наталією Володимирівною Скорик (дівоче прізвище — Астанкевич). Подружжя виховує доньку Маргариту і сина Віктора.

ЗМІ пишуть, що Наталя Скорик — друга дружина політика. Перша дружина — однокласниця Миколи Катерина Карповська, пара нібито побралася в 1993 році. У шлюбі народилася дочка Наталія. Астанкевич нібито була коханкою Скорика і найкращою подругою його дружини. Коли Катерина і Микола розлучилися, жінка з донькою переїхала в ПАР. Стосунків із дитиною Скорик ніколи не підтримував.

Скорик задекларував квартиру в Одесі (172.20 кв. м.) і паркомісце, земельну ділянку дружини в окупованій Росією Ялті, безоплатне користування офісом площею 62.90 кв. м. в Одесі. Також дружині Скорика належить квартира в Одесі площею 60.7 кв. м.

Нардеп любить дорогі годинники. У декларації зазначено п'ять штук — швейцарські F.P.Journe Octa Auto, Patek Philippe, Ulysse Nardin, Chopard Happy Sport, а також італійські Bulgari.

Своїх авто у нардепа нібито немає, він безоплатно користується автомобілем Toyota помічника Олександра Едельмана, а також двома Toyota своєї дружини.

Зарплата Скорика в Раді за минулий рік склала 464 527 гривень.

Тримає готівкою 668 816 гривень і 47500 доларів, а його дружина — 421 513 гривень і 25 300 доларів. У банку в нардепа трохи менше ста тисяч гривень і 610 доларів.