Юхим Звягільський

Юхим Леонідович Звягільський народився у 1933 році в Сталіно (нині Донецьк) у єврейській родині.

Вищу освіту здобув на гірничому факультеті Донецького індустріального інституту, який закінчив у 1956 році за фахом гірничий інженер.

У 1972 році захистив кандидатську дисертацію на тему "Спостереження регіональних технологічних схем виїмного поля при розробці тонких похилих шарів (щодо Донецько-Макіївського району Донбасу)", а пізніше і докторську на тему "Геомеханічні основи обвалів земної поверхні над шахтами, які можуть бути ліквідовані".

Після інституту у 1957 році Звягільський розпочав трудову діяльність на шахті №13 Куйбишевського комбінату "Донецьквугілля". Піднявшись кар'єрними сходами, у 1975 році він очолив донецьке шахтоуправління "Куйбишевське".

У 1979 році Звягільський був призначений директором однієї з найбільших шахт у Донецькому регіоні – шахти ім. А. Засядька. На цій посаді він залишався до 1992 року.

Навесні 1990 року Звягільського, який на той момент був членом Комуністичної партії Радянського Союзу, обрали народним депутатом України за одномандатним виборчим округом № 112. У парламенті працював у комісії з питань економічної реформи та управління народним господарством.

Восени 1992 року Звягільський залишив посаду директора шахти ім. Засядька, оскільки був обраний головою донецької міської ради та очолив виконком. Проте працював на цій посаді він менш як півроку — вже у червні 1993 року Звягільский розпочав роботу в Кабінеті міністрів Леоніда Кучми, ставши першим віцепрем'єром.

Після відставки Кучми Звягільський у вересні 1993 року був призначений виконувачем обов'язків прем'єр-міністра і перебував у цьому статусі до червня 1994 року.

На парламентських виборах 1994 року Звягільського знову обрали депутатом Верховної Ради. Цього разу він балотувався як безпартійний за одномандатним виборчим округом № 110.

Влітку 1994 року Звягільського звинуватили у перевищенні службових повноважень, через що згодом було порушено кримінальну справу. Восени 1994 року він пішов у відпустку та відлетів до Ізраїлю, де оформив собі громадянство.

Разом із Звягільським до Ізраїлю поїхали його дружина з дочкою. Близькі друзі, з якими Звягільський раніше працював на шахті, взяли його радником до електричної компанії й кілька років він легально працював в Ізраїлі. В 1997 році кримінальна справа стосовно Звягільського заглухла і він повернувся до України.

Після повернення в Україну Звягільського було обрано президентом Донецької обласної асоціації керівників підприємств. Крім того, він очолив правління орендного підприємства "Шахта ім. Засядька".

На виборах 1998 року його знову обрали до Верховної Ради за одномандатним округом № 43. У Раді спочатку був членом фракції націонал-демократів, з 1999 по 2001 рік входив до складу групи "Відродження регіонів", а потім увійшов до складу фракції "Регіони" України".

В 2000 році лідери п'яти політичних структур — Партії регіонального відродження України, Партії солідарності України, Партії Праці, Всеукраїнської партії пенсіонерів та Партії "За гарну Україну" вирішили об'єднатися. Нове політичне об'єднання отримало назву Партія регіонального відродження Трудова солідарність України. Співголовами нової партії стали Володимир Рибак, Валентин Ландік та Петро Порошенко, а Юхим Звягільський увійшов до президії партії. У березні 2001 року на позачерговому з'їзді партія змінила назву та почала називатися Партія регіонів.

Попри тісні зв'язки із ПР, на парламентських виборах 2002 року Звягільський пройшов до Ради від блоку "За єдину Україну!" за 43-м округом. Балотувався від Партії регіонів до парламенту він пізніше – у 2006 році (№9 у списку ПР) та у 2007 (також №9 у списку ПР).

20 лютого 2003 року, у день 70-річчя Звягільського, йому надали звання Герой України з врученням ордена Держави "за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вугільної промисловості, багаторічну законотворчу діяльність".

У 2012 році Звягільський усьоме став депутатом Верховної Ради, обравшись за мажоритарним округом № 45 у Донецькій області, а у 2014 році через цей же округ став депутатом Верховної Ради VIII скликання від Оппоблоку. Таким чином Звягільський є єдиним депутатом, який був у складі Верховної Ради восьми перших скликань.

У парламентських виборах 2019 року Звягільський не брав участі.

Звягільський був представником групи так званих "червоних директорів", які обіймали керівні посади на підприємствах у радянську епоху і залишилися на них після розвалу СРСР і переходу до ринкової економіки. Так, Звягільський, який офіційно був директором шахти ім. Засядька, по суті, був її неофіційним власником і залишився таким після звільнення з посади директора.

Шахта вважалася однією з найнебезпечніших в Україні, на ній регулярно траплялися серйозні аварії — самозаймання, обвалення та вибухи метану. У період з 1999 по 2007 роки на ній загинуло 249 людей, а в 2007 році сталася найбільша аварія: через вибух метану загинула 101 людина.

Голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець заявляв, що винуватцями аварій є керівництво шахти та особисто Звягільський. На думку профспілкового лідера, деякі з аварій сталися через те, що адміністрація нехтувала вимогами безпеки та економила на дегазації. Від Звягільського кілька разів вимагали закрити підприємство, але він відмовлявся це зробити.

Наразі шахта контролюється терористичним угрупуванням "ДНР" і є одним із небагатьох підприємств, що працюють в окупованому Донецьку.

Під час Революції Гідності Звягільський 16 січня 2014 року голосував за "диктаторські" закони Януковича. Також він не виходив зі складу фракції Партії регіонів до припинення своїх депутатських повноважень у листопаді 2014 року.

Звягільський був одружений з Людмилою Звягільською. 1957 року в них народилася дочка Стелла. Стелла одружена з бізнесменом Володимиром Вечірком, який також був народним депутатом Верховної Ради V, VI та VII скликань від Партії регіонів. Вони мають доньку Вікторію.

4 листопада 2021 року стало відомо, що Звягільський захворів на COVID-19 і перебуває в реанімації.

Вже за два дні, 6 листопада, було оголошено про смерть політика. Причиною смерті стали ускладнення коронавірусної хвороби. Звягільський помер у Києві в Інституті серця у віці 88 років.

Цей намір Звягільський не зміг виконати через окупацію Донецька проросійськими терористами "ДНР", проте інші слова Звягільського про смерть виявилися пророчими: "Моє кредо в житті — я народився в Україні й вмиратиму в Україні".