Інна Богословська

Народилася 5 серпня 1960 року в Харкові. Батько — кадровий військовий, викладач вишу, мати — юристка. 

Інна вирішила наслідувати приклад матері і в 1982 році отримала диплом із відзнакою Харківського юридичного інституту (нині — Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого).

У 1989 році вступила в заочну аспірантуру Інституту держави і права Академії Наук СРСР.

У 1990 році Богословська взяла участь у радянсько-американській конференції з проблем захисту прав людини, після чого її запросили на стажування до США, однак вона відмовилась.

Працювати почала одразу після закінчення вузу, в 1982 році. Займалася цивільними та кримінальними справами в Харківській обласній колегії адвокатів. У 1991 році відкрила власну справу — приватну юридичну службу.

У 1994 році Богословська організувала Міжнародну аудиторську службу. Згодом була створена консалтингова група "Пруденс", яка в 2002 році стала асоційованим членом міжнародної аудиторської компанії BDO Іntеrnаtіоnаl. Офіси компанії розташовано в Києві і Харкові.

У 1997-1998 була головою Харківської обласної Спілки юристів України і заступником голови Спілки юристів України.

У 1998 заснувала молодіжну громадську організацію "Молодіжний дім", мета якої — обʼєднання активної молоді в різних проєктах, що відповідають проблемам та інтересам нового покоління.

У 1998 році Богословська вперше стала нардепом — пройшла до Ради III скликання як безпартійна самовисуванка по мажоритарному виборчому округу №169 (Київський та частина Дзержинського району м. Харкова). Працювала у комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, із лютого 2000 року стала першим заступником голови бюджетного комітету. 

У 2002 році балотувалась до Ради від Виборчого блоку політичних партій "Команда Озимого Покоління", обличчям якого був відомий бізнесмен Валерій Хорошковський. Однак, незважаючи на дороговартісну рекламну кампанію, за результатами голосування політична сила до парламенту не пройшла.

У травні 2004 року увійшла до складу Громадсько-політичної консультативної ради при Голові Верховної Ради України.

У 2006 році балотувалась до ВР V скликання першим номером у списку партії "Віче", яку очолювала з 2001 року (щоправда, тоді вона називалась Конституційно демократичною партією). Однак нардепом Богословську знов не вибрали. До слова, партію "Віче" у ЗМІ пов'язують із зятем другого президента України Леоніда Кучми Віктором Пінчуком, якого Богословська в одному з інтерв'ю назвала "другом".

З квітня по листопад 2007 року Богословська — заступник міністра юстиції. У Мінʼюсті, згідно з наказом міністра Олександра Лавриновича, Богословській доручили курирувати і координувати роботу департаменту соціального, трудового та гуманітарного законодавства, управління систематизації законодавства та правової інформації, управління координації правової роботи та правової освіти, декількох обласних управлінь юстиції (запорізького, харківського, луганського і закарпатського).

У 2007 році Богословська пройшла до Ради VI скликання від Партії регіонів (№4 у списку). Була першим заступником голови Комітету з питань культури і духовності. У червні 2009 року вийшла з фракції Партії регіонів, однак у жовтні 2010 року повернулась туди. У Раді цього скликання, за даними "Чесно", прогулювала як пленарні засідання, так і засідання комітету, віддавала свою картку для неперсонального голосування іншим нардепам.

У 2008 році балотувалась до Київської міської ради VI скликання за списком Партії Регіонів, але не пройшла.

Двічі — у 2010 та в 2019 році — балотувалась на посаду президента України як безпартійна самовисуванка.

У 2012 році пройшла до Ради VII скликання від Партії регіонів (№60 у списку). Того ж року була визнана рухом "Чесно" недоброчесною кандидаткою, бо не надала декларацію про доходи на запит руху. 

30 листопада 2013 року вийшла з фракції "регіоналів" на знак протесту проти побиття студентів на Євромайдані.

Після складання депутатських повноважень до 2019 року включно писала блоги для "Української правди", нині ж рідко з'являється в публічному просторі.

• Була одним із 148-ми народних депутатів України, хто в червні 2013 року підписав Звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням "визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів".
• 27 квітня 2010 року віддала свій голос за так звані "Харківські угоди", тобто за продовження перебування Чорноморського флоту Росії на території України до 2042 року. Нині цю справу розслідує СБУ.

• У 2010 році після виборів офіс кандидата в президенти Інни Богословської штурмували її ж агітатори з вимогою розрахуватися з ними.

"Я не збираюся платити тим, хто за мене не голосував", — відповіла їм політик.

• У 2010 році власник дачі в Рудиках під Києвом Роман Ромазанов заявив, що Богословська, яка орендувала його будинок, завдала йому шкоди на 70 тисяч доларів. Ромазанов запевняв, що після відʼїзду Богословської він недорахувався маси предметів, зокрема зникли два телевізори й кілька каструль. Депутат від НУНС Геннадій Москаль звинуватив Богословську в тому, що в тому будинку вона організувала "секс-клуб", і звернувся до правоохоронців із вимогою відкрити проти неї кримінальне провадження. Вона у відповідь пригрозила йому судом за наклеп. Однак нічим, окрім взаємних звинувачень, ця історія не закінчилась.
• 5 червня 2012 року картка Інни Богословської "проголосувала" за проєкт Закону України "Про засади державної мовної політики", в якому посилюється статус російської мови. При цьому сама Богословська була того дня відсутня в сесійній залі.
• 9 листопада 2009 року в прямому ефірі "Свободи слова" Богословська посперечалася з першим президентом України, довіреною особою кандидата в президенти Юлії Тимошенко Леонідом Кравчуком. Останнього вона звинуватила в продажності. У відповідь Кравчук пообіцяв сам купити Богословську. Закінчилася сварка тим, що Кравчук показав їй непристойний жест.

"Я ризикну заявити, що був час, коли жінки приходили в політику через будуари. І переважно це були жінки з невдалим особистим життям. Зараз ситуація змінилася. І в політику дуже часто приходять жінки, життя яких по-справжньому наповнене. Такі жінки не компенсують політикою свої невдачі на любовному фронті, а працюють дійсно на рівних із чоловіками".

"Треба проїхатися, зустрітися з людьми, поговорити, відчути це все. Я — натурал, я люблю все справжнє, природне, не люблю штучні технології, пластмасовий посуд і секс із презервативом".

"Якщо політик простягає тобі для знайомства руку, потрібно бути готовою до того, що в ній виявиться презерватив".

Перший чоловік — Анатолій Вабья. З ним Інна Богословська розлучилася після 13 років спільного життя. Після цього заявила, що не визнає штампу в паспорті.

З ним у Богословської є донька Анастасія. Нині в Насті є вже двоє своїх дітей — Олександр і Поліна.

Наступні 15 років Інна Богословська жила в цивільному шлюбі з дизайнером Юрієм Рінтовтом. 

Третій чоловік — "регіонал" Володимир Мельниченко, який тричі був депутатом місцевого рівня.

Пара навіть думала про спільну дитину, але в 2016 році Інна та Володимир розбіглися.

Серед своїх захоплень Богословська називає театр, музику, живопис і собак. Також вона захоплюється філософією, медитативними практиками, духовними течіями.

У декларації на посаду президента України в 2019 році Богословська вказала квартиру в Києві, якою користується на підставі договору позички, а також реєстрацію в квартирі матері в Харкові. Власного в житла в неї, згідно з документом, немає.

Політик задекларувала норкову шубу, ювелірні вироби, шубу з ягняти, дві вечірні сукні, пальто, меблі, картини, рояль і люстри. У Богословської також є авто Toyota 2017 року випуску.

У політика є активи в двох компаніях, біткоїни, права на книжки. Зарплата у "Віче" склала за рік 42 тисячі гривень. Інших доходів у неї нема.

Цікаво, що готівкою екснердеп зберігає майже три мільйони гривень, 90 тисяч євро і 180 тисяч доларів. У банку грошей вона практично не зберігає. 

Варто зазначити, що в 2019 році Богословська принесла в ЦВК внесок для участі в президентських виборах у розмірі 2,5 млн гривень готівкою в звичайному пакеті. Крім того, відомо, що її передвиборчі дописи в соцмережах оплачувалися в російських рублях.