Ярослав Рущишин

Ярослав Іванович Рущишин народився 29 жовтня 1967 року у Львові. Одразу після закінчення школи був призваний до армії. Військову службу проходив з 1985 до 1987 року в Чернівцях.

Першу вищу освіту майбутній нардеп отримав у 1993 році, закінчивши Львівський торговельно-економічний інститут за спеціальністю "бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності, фінанси".

У 2005 році закінчив Києво-Могилянську академію, здобувши ступінь "магістр бізнес-адміністрування" (МВА). Згодом закінчив Київський національний університет ім. Т. Шевченка за спеціальністю правознавець. Також Рущишин пройшов дві сертифікатні програми з філософії в Українському католицькому університеті.

Володіє українською, російською, англійською, польською, французькою мовами, вивчає німецьку.

Спільно з іншими студентами на початку 90-х років минулого століття Рущишин заснував Студентське братство Торгово-економічного інституту у Львові. 2 жовтня 1990 року ця спільнота організувала у Києві перший успішний Майдан — Революцію на граніті. Був учасником Студентського голодування на Майдані Незалежності.

Рущишин був одним з творців відомих фестивалів української музики "Вивих" та "Українська молодь – Христові". У 1993 році став співзасновником мистецького об’єднання "Дзиґа". Разом із продюсером Маркіяном Іващишиним опікувався гуртами "Клуб шанувальників чаю", "Мертвий півень", "Дзиґа джаз квартет", ранніми проєктами "Океану Ельзи" та співачки Руслани. Вони також фінансово підтримували молодих митців. Більш ніж половина сучасних україномовних виконавців, які починали в 90-х, вийшли саме із середовища "Дзиґи".

Є співзасновником і членом дорадчої ради Львівської бізнес-школи УКУ, почесним сенатором та меценатом Українського католицького університету, а також входить до Унівської групи, яка розробила стратегію розвитку Львова до 2025 року.

Конфлікт з Медведчуком

У 2003 році Рущишин разом з однодумцями ініціював створення "Львівської газети". Видання публікувало критичні матеріали про діяльність влади, зокрема про роботу Державної податкової адміністрації у Львівській області, яку на той час очолював Сергій Медведчук — брат проросійського політика Віктора Медведчука.

За словами Рущишина, після виходу кількох резонансних статей на власників газети почався тиск з боку Медведчука. Проти них було відкрито майже 40 судових процесів, однак їм вдалося відстояти свою позицію.

Одна зі справ проти Рущишина і його друга Іващишина стосувалася звинувачень у несплаті податків на суму більш як 100 000 грн.

Помаранчева революція

На початку 2005 року Рущишин став одним зі співорганізаторів "бульдозерної революції" — акції протесту підприємців під львівською ДПА. Місцева Податкова адміністрація мала свою друкарню, в якій друкувала відкріпні талони на вибори. Учасники акції заявили про масштабні фальсифікації на президентських виборах. За допомогою сільгосптехніки вони заблокували виїзди з друкарні.

Згодом в обласному центрі було створено Комітет підприємців Львівщини. Рущишин очолював його у 2006–2007 та 2009–2011 роках.

Після армії майбутній політик понад рік працював електромонтером на ВО "Львівприлад". У 1995 році заснував та очолив АТ "Троттола", яке спеціалізується на пошитті одягу для відомих брендів.

Серед інших бізнес-проєктів Рущишина слід назвати такі: фермерство "Луги-2" (вирощування зернових культур), компанія "Сенсус" (виробництво альтернативної енергетики), бренд українського одягу "Жива".

Загалом підприємець був бенефіціарним власником трьох десятків приватних підприємств. Після обрання народним депутатом переписав весь свій бізнес на дружину.

У деяких ЗМІ на адресу Рущишина періодично звучали закиди щодо використання на своїх підприємствах "дешевої робочої сили" та відсутності соціальних гарантій для працівників.

На президентських виборах 2004 року Рущишин був довіреною особою кандидата Віктора Ющенка. У 2006—2010 роках — депутат Львівської обласної ради від Блоку "Наша Україна". Працював у комісії з питань підприємництва. У 2019 році став довіреною особою кандидата в президенти Петра Порошенка.

Верховна Рада IX скликання

На дострокових парламентських виборах влітку 2019 року Ярослав Рущишин переміг на одномандатному виборчому окрузі №117 (Львівська область), набравши 25,12% або 19 937 голосів виборців. Суб'єкт висування — політична партія "Голос". На момент обрання — генеральний директор АТ "Троттола", безпартійний.

У Верховній Раді IX скликання нардеп обіймає посаду секретаря Комітету з питань економічного розвитку, а також є заступником члена Постійної делегації у Парламентському вимірі Центральноєвропейської ініціативи та входить до складу кількох груп з міжпарламентських зв’язків, зокрема Кубою, Польщею та Румунією.

Станом на кінець жовтня 2021 року Рущишин долучився до написання понад 90 проєктів закону, подав майже 150 поправок до 13 законопроєктів (більшість відхилені), направив сім депутатських запитів і 70 разів виступив (здебільшого з місця).

У нардепа 14 помічників, троє з яких працюють на платній основі, а всі інші — на громадських засадах.

За даними аналітичного порталу "Слово і Діло", всі 13 передвиборчих зобов'язань Рущишина знаходяться у процесі реалізації. Рух "ЧЕСНО" викрив депутата у "гречкосійстві". Так, він став меценатом для надання захисних засобів у пологові будинки міста Львова під час пандемії коронавірусу. Сам Рущишин повідомляв, що фабрика "Троттола" під час коронавірусу пошила понад три тисячі захисних костюмів для медиків і "безкоштовно передала їх у шпиталі Львова й області".

На місцевих виборах 2020 року нардеп балотувався на посаду мера Львова від партії "Голос". За результатами виборів посів четверте місце, набравши 4,67 % або 10 639 голосів львів'ян.

16 червня 2021 року парламентська фракція "Голос", до складу якої від самого почату входили 20 депутатів, "розкололася" навпіл — 10 народних обранців заявили про створення обʼєднання "Справедливість". Вони також звинуватили керівників партії та фракції Кіру Рудик та Ярослава Железняка у самопіарі та підіграванні владі. 12 липня до "бунтарів" приєднався також Ярослав Рущишин.

28 вересня політрада партії "Голос" усунула Рущишина з посади голови Львівської обласної територіальної організації партії "за співпрацю з Офісом президента". На цю посаду тимчасово призначений нардеп Андрій Осадчук.

"Відкрита співпраця з ОПУ разом з частиною депутатів, спільне голосування з порушенням регламенту ВР, робота в інтересах влади заради завуальованих хабарів у вигляді бюджетного фінансування округів депутатками-мажоритарницями з Львівщини Галиною Васильченко та Наталією Піпою, відсутність реакції обласної організації та її очільника робить неможливим подальше перебування пана Рущишина у керівних органах одного з ключових осередків партії", — йшлося у повідомленні на сайті "Голосу".

Депутати об'єднання "Справедливість", своєю чергою, заявили, що керівництво партії "почало рейдерство львівського осередку". Сам нардеп назвав ситуацію "політичною агонією" керівництва "Голосу".

Дружина — Ярина Миколаївна Рущишин, підприємиця. Вона є дочкою Миколи Миколайовича Гориня — державного діяча, який в різні роки обіймав посади голови Львівської обласної ради, голови Львівської ОДА, начальника Західної регіональної митниці.

Син — Гнат Ярославович Рущишин, приватний підприємець. Навчався в Українському католицькому університеті.

Рідний брат (старший на 15 хвилин) — Олег Іванович Рущишин.

В електронній декларації про доходи за 2020 рік вказано, що народний депутат зареєстрований і проживає у Львові.

Об'єкти нерухомості. У власності декларанта є будинок у Львові площею 239,7 кв. м. Вартість житла станом на липень 2008 р. оцінювалася у 974 234 грн. Також йому належить земельна ділянка 463 кв. м, розташована у рідному місті, за 2 892 328 грн.

Крім того, Рущишин володіє 67% житлового будинку загальною площею 254 кв. м. Дата набуття права власності — лютий 1998 р. Тоді це житло оцінювалося у 79 950 грн. Інша частина будинку (33%) належить приватній підприємиці Лімоновій Елеонорі Михайлівні 1956 року народження.

Транспортні засоби. Нардеп має право користування автівкою Audi A6 2014 року випуску (567 543 грн), яка належить АТ "Троттола". Також він орендує у TзДВ "Сенсус" мотоцикл Harley-Davidson 2002 року.

У власності Рущишина є квадроцикл Bombardier 2F5C 2005 року за 90 900 грн.

Корпоративні права. Ярина Рущишин має корпоративні права в 35 підприємствах, компаніях і товариствах, яким до обрання народним депутатом володів її чоловік. Також вона володіє акціями ВАТ "Городоцька швейна фабрика" та АТ "Троттола".

Доходи. У Верховній Раді протягом 2020 року Рущишин заробив 470 637 грн. Це єдина стаття його доходів, вказана у декларації.

Дружина нардепа заробила 109 447 в АТ "Троттола", а також отримала 480 000 грн дивідендів від ТОВ "МП Груп". Дохід жінки від підприємницької діяльності склав 252 425 грн.

Гнат Рущишин за основним місцем роботи у ТОВ "Бізнес Профіт Консалт" отримав 25 133 грн, а від підприємницької діяльності — 20 594 грн. Ще 3767 грн він отримав у вигляді гонорарів від ЗВО "Український Католицький Університет" і 7500 грн страхових виплат від ТДВ СК "Кредо".

Грошові активи. Готівкою нардеп зберігав 20 000 грн, а на його рахунку в "ПриватБанку" лежать 127 443 грн.

Дружина декларанта тримає готівкою 20 000 доларів США і понад 71 700 грн — на рахунках у "ПриватБанку".

Фінансові зобов'язання. У жовтні 2016 року Ярослав Рущишин оформив у ПАТ "ПроКредит Банк" іпотеку в розмірі 10 176 640 грн.

Народний депутат нагороджений орденом "За заслуги" II ступеня (16 травня 2019 р.) "за вагомий особистий внесок у розбудову української державності, плідну громадську діяльність, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 30-річчя від дня заснування громадської спілки "Студентське Братство м. Львова".

Станом на кінець жовтня на сторінку Ярослава Рущишина у Facebook підписано понад 7 600 користувачів. Кількість друзів на ній не вказана.

В Instagram у нардепа майже 1900 підписників, на каналі в Youtube — понад 580, а в Telegram — трохи менше як 150.

Також Рущишин має персональний сайт, на якому детально розповідає про себе та свою команду.