Григорій Тука

Народився 24 листопада 1963 року в Києві. У 1980 році закінчив загальноосвітню середню школу № 32. У 1986 році завершив навчання на факультеті Автоматизованих систем управління Київського політехнічного інституту.

У 1986 році після закінчення вузу Тука працював електромонтажником третього розряду у військовій частині №75345.

Протягом трьох років, із 1987 по 1990, працював буфетником у київських закладах громадського харчування: спочатку в ресторані "Одеса", потім у кафе "Червона зірка" комбінату громадського харчування військторгу №418, а також у кооперативі "Премʼєра".

У 1991 році два місяці пропрацював на столичному підприємстві "Ювілекс", в 1991-1992 рр. був провідним фахівцем науково-виробничого кооперативу "Едем" (Київ).

З серпня 1996 року по квітень 1997 року Тука був менеджером департаменту енергоносіїв і промислових товарів АТЗТ "Національні інвестиції", а з квітня 1997 по грудень 1998 року — начальником відділу оптової реалізації департаменту товарних поставок у цій же компанії.

У 1999 році працював старшим менеджером відділу товарних поставок і торгівлі ВАТ "Торговий дім Регіон" (Київська область), потім старшим менеджером приватної науково-виробничої комерційної фірми "Гран" (Київ).

З вересня 1999 р по грудень 2000 року — директор департаменту держпідприємства "Фінмаш".

Із грудня 2000 по грудень 2003 року — керівник проєкту Торговий дім Корпорація Тілл (Київ).

У 2004 році Тука влаштувався менеджером на ТОВ "КВК-Електро", але того ж року перейшов на ЗАТ "Лакма", де до травня 2005 року працював провідним спеціалістом зі збуту.

З липня 2005 року був керівником відділу продажів ТОВ "Ен-Ті Телеком", а з 2006 року — заступником гендиректора там же.

З лютого 2007 року по травень 2010 року — генеральний директор ТОВ "Зеніт-Телеком".

Після цього Тука вирішив займатись громадською діяльністю і заснував громадське обʼєднання та благодійний фонд "Народний тил".

Був активним учасником Євромайдану. 18 лютого 2014 року був поранений у сутичці з бійцями "Беркуту".

Від самого початку російської агресії почав допомагати армії: спочатку разом із журналістами Олександром Рудомановим та Романом Сініциним поповнював мобільні рахунки військових у Криму, закуповував захисні окуляри, а потім став постачати добробатам на Донбасі одяг, каски, бронежилети та індивідуальні аптечки.

Восени 2014 року волонтери групи "Народний тил" під керівництвом Туки створили сайт "Миротворець", на якому розміщено базу даних окупантів Донбасу. Завдяки цьому на блокпостах затримували терористів. Із часом база розрослася, тепер там створено профайли всіх тих, хто робив антиукраїнські заяви або чинив дії, спрямовані на підрив суверенітету України.

У 2014 році Тука отримав орден "За заслуги" ІІІ ступеня.

У квітні 2015 року після перевірки солдатської їдальні міністр оборони Степан Полторак доручив волонтерам перевірку обʼєктів побуту та складів речового забезпечення. Проєкт отримав назву "Волонтерський ревізор", і очолив його Тука.

У червні 2015 року Туку обрали головою консультативно-волонтерської ради при Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України.

У липні 2015 року він узяв участь у зустрічі волонтерів із президентом України Петром Порошенком та нараді в Адміністрації президента, присвячених боротьбі з корупцією та контрабандою. Результатом цих зустрічей стало створення мобільних груп по боротьбі з контрабандою, до складу яких, окрім прикордонників, правоохоронців та СБУшників, увійшли також волонтери.

У 2014 році балотувався до Ради VIII скликання від партії "Україна — Єдина Країна" (під номером 5), але за результатами голосування до парламенту не пройшов.

Після призначення 15 липня 2015 року Геннадія Москаля головою Закарпатської ОДА президент України Петро Порошенко розглядав кілька кандидатур на посаду голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, але зрештою зупинився на Туці. 

Очоливши ВЦА, Тука одразу ж оголосив про перевірку всіх керівників департаментів на поліграфі. Крім того, він підкреслив, що починає незалежний "волонтерський аудит" для перевірки діяльності адміністрації. Також до чиновника відразу ж приставили охорону, оскільки, як пояснив сам Тука, за його захоплення в "ЛНР" нібито обіцяли винагороду.

28 квітня 2016 року Туці було присвоєно третій ранг державного службовця. Однак керувати ВЦА йому довелося недовго: менше, ніж за рік, його звільнили й призначили на це місце Юрія Гарбуза. Сам Тука отримав посаду заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. 

У 2018 році чиновник розповідав, що йому нібито пропонували очолити ще не створене Міністерство з питань ветеранів, однак він відмовився

Восени 2019 року Туку звільнили з МінТОТ.

За даними порталу "Слово і діло", Тука виконав 67% своїх обіцянок.

Тука вважає, що розірвати економічні звʼязки з Донбасом неможливо, а повернути окуповані території можна тільки невійськовим шляхом. На його думку, основну роль у цьому мають зіграти санкції проти Росії.

Вважає, що після відходу лідера Росії Володимира Путіна в політиці країни не зміниться нічого, навіть якщо президентом стане опозиціонер Олексій Навальний.

Є противником проведення місцевих виборів у Донецькій і Луганській областях.

Постійно критикує президента України Володимира Зеленського і стверджує, що в "Слузі народу" багато "вати".

Тука понад 20 років живе у цивільному шлюбі з Вікторією Федоренко. Пара має двох спільних дітей: сина Павла, який воював у АТО, й доньку Єлизавету. У 2017 році Георгій Тука таки наважився зробити жінці пропозицію, до того ж у прямому ефірі.

Однак у декларації за 2019 рік вона досі значиться як цивільна дружина.

• Уранці 2 вересня 2015 року поблизу міста Щастя Луганської області була розстріляна мобільна група по боротьбі з контрабандою. Внаслідок обстрілу загинули волонтер Галущенко ("Ендрю") та працівник Державної фіскальної служби, поранення отримали ще троє осіб. Тука звинуватив бійців 92-ї бригади у причетності до розстрілу борців із контрабандою. Військові цю інформацію заперечили й зажадали від Туки перепросити за свої звинувачення.

Однак Тука не тільки не перепросив, а й 9 вересня заявив, що батальйон "Айдар" "перетворився на одну велику банду", чим викликав іще більше обурення у військових.

• У липні 2020 року син колишнього чиновника Павло Тука зізнався, що спровокував ДТП, сівши за кермо в стані алкогольного спʼяніння.

Про Путіна: "На жаль, ми маємо справу з шизофренічно-маніакальною людиною, яка побудувала в сусідній державі авторитарний режим і яка фактично може здійснити будь-які свої примхи: ніякого опору в суспільстві, ні всередині держави, ні в політикумі цієї держави, на сьогодні ця людина не має".

Про Росію: "Я покладаюся на підвищення тиску на Росію, посилення санкцій проти Росії, на руйнування економіки Росії. Більш рішучих дій у цьому напрямку. У всіх нас із вами є чудовий приклад із власного життя. Існувала найбільша імперія в світі (СРСР, — "ДС"), яка була знищена таким способом без єдиного пострілу".

Про звільнення з Луганської ОВЦА: "До біса не хотілось, аби та наволоч, яка залишилася на місцях і яку мені не вдалося змінити, почала танцювати лезгінку".

Про Донецьку й Луганську області: "Я би не розглядав Луганську та Донецьку області як одне ціле. Це — два різних регіони. Може, пафосно звучить, але це — два різних стереотипи поведінки. По-перше, Луганська область — це не Донбас, це — по більшості території — Слобожанщина. І кількість прихильників Путіна там істотно менша — було, є і буде. Відповідно, там набагато сильніші проукраїнські настрої".

Про політиків, 2016 рік: "Усі ці морди, вибачте, які "тусуються" вже 25 років, настільки нівелювали саме поняття "політика", що переважна більшість співгромадян сприймає його як матірний вираз. Я ніколи себе не вважав, не вважаю і не буду вважати частиною цього "політикуму".

Про держслужбовців: "Державні службовці відірвані від реальності, отримуючи інформацію переважно від свого оточення. Проаналізувавши результати досліджень, я, наприклад, побачив, що в деяких питаннях переселенців я мав хибне уявлення, маргінальне".

Про кандидата в президенти України Володимира Зеленського, 2019 рік: "Людина не дуже чітко, мʼяко кажучи, розуміє взагалі, що таке українська держава, як вона побудована, на яких принципах і які механізми працюють усередині цієї країни".

Про вбивство ватажка "ДНР" Олександра Захарченка: "Впевнений, якщо би була можливість, Україна заплатила би не один мільйон доларів, щоб отримати Захара (Олександра Захарченка, — "ДС") живим і здоровим. Він дуже багато знав".

Про владу, 2015 рік: "Дивлюся я на дії тих, хто у "човні", і не розумію: або вони буддисти всі, або у них чартери постійно на прогріванні стоять? У кого є "свої люди" в Борисполі? Можна уточнити про чартери?".

Про себе: "Випереджаючи можливі "а раптом", повідомляю: я не гомосексуаліст, я не агент Кремля і ФСБ, я не агент ЦРУ. Я люблю грати в шахи і в покер, проте вже давно не маю такої можливості. Люблю документальне кіно. Цікавлюся політикою. Не беру хабарів і не продаюся. Не використовую свої звʼязки в особистих цілях. Грішний, як і всі ми".

"Бюрократом я став за посадою, а ненависть до бюрократії збільшилася в багато разів".

В декларації Тука не вказав жодної нерухомості. В документі зазначено його авто ГАЗ 2007 року та авто цивільної дружини — Mitsubishi Pajero 2012 року.

Зарплата Туки в МінТОТ склала 416 116 гривень. Іще 1800 гривень — це гонорар від Філії Фонду Конрада Аденауера в Україні.

Ексміністр вказав, що позичив 30 тисяч доларів третій особі. Коштів на рахунках у банку в нього немає, готівки теж, але в декларації він вказав 150 тисяч гривень, які зберігає готівкою Вікторія Федоренко.