Дмитро Лінько

Дмитро Володимирович Лінько народився 14 липня 1987 року у Кропивницькому (до 2016 року — Кіровоград). Навчався у місцевій школі N16, яку закінчив із золотою медаллю.

Першу вищу освіту отримав у 2008 році, закінчивши Київський національний університет ім. Т. Шевченка. За кваліфікацією — бакалавр геології. У 2019 році у тому ж університеті отримав другу вищу освіту за спеціальністю "Правознавство".

У 2010 році Дмитро Лінько був затриманий нібито за напад на офіс проросійського політика Ігоря Маркова в Одесі. Це сталося після маршу на честь вбитого активіста Максима Чайки. Суд відпустив Лінька та інших затриманих, однак правоохоронці знову спробували їх заарештувати. Майбутній нардеп втік з України й певний час переховувався в Індії.

У 2011 р. він разом зі своїм другом Олексієм Середюком поїхав до Каїру для участі в єгипетській революції проти тодішнього президента Хосні Мубарака. У червні 2013 р. брав участь в антиурядових акціях протесту на площі Таксім в Стамбулі.

Євромайдан

Під час акцій протесту біля Адміністрації президента в Києві 1 грудня 2013 року Лінько був одним з тих, хто штурмував Банкову на бульдозері. Після цього міліція оголосила його в розшук.

В період Революції гідності очолював Сотню Ісуса Христа, брав активну участь в трагічних подіях на вул. Грушевського та Інститутській у січні-лютому 2014 року.

Участь в АТО

На початку російської збройної агресії у 2014 році Лінько приєднався до батальйону "Азов" (командував 5-ою ротою), а потім — до батальйону "Шахтарськ". Згодом очолив новостворений добровольчий батальйон "Свята Марія", яким командував понад три місяці.

У жовтні 2014 р. батальйон "Шахтарськ", створений за сприяння лідера Радикальної партії, народного депутата Олега Ляшка, був розформований через виявлені факти мародерства.

Перші кроки у політиці Дмитро Лінько зробив у 2012 році. Тоді він балотувався до Верховної Ради VII скликання від партії Дмитра Корчинського "Братство" по одномандатному виборчому округу №99 (м. Кіровоград).

Наступного року на повторних виборах до парламенту знову від "Братства" висунув свою кандидатуру на ОВО №197 (Черкаська область).

Верховна Рада VIII скликання

На позачергових виборах восени 2014 року Лінько був обраний народним депутатом України. Суб'єкт висування — Радикальна партія Олега Ляшка (№20 у партійному списку). На момент обрання — міліціонер, боєць батальйону спеціального призначення "Шахтарськ"; безпартійний.

У Раді VIII скликання нардеп увійшов до складу Комітету з питань транспорту, був заступником голови ТСК для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання у ЗС України та підриву обороноздатності держави у період 2004-2017 рр., а також був членом кількох груп з міжпарламентських зв’язків, зокрема зі США, Канадою та Ізраїлем.

Протягом депутатської каденції Лінько долучився до написання понад 130 проєктів закону, подав майже 190 поправок до восьми законопроєктів, надіслав 58 депутатських запитів і 70 разів виступив (здебільшого з трибуни). Велика кількість законодавчих ініціатив Лінька не мали відношення до транспортної сфери.

За даними порталу "Слово і Діло", парламентар виконав 49% своїх передвиборчих обіцянок. Рух "ЧЕСНО" викрив Лінька у "кнопкодавстві".

Кіровоградська облрада

На дострокових виборах народних депутатів у 2019 році Лінько балотувався від Радикальної партії Олега Ляшка (№8 у списку). Жоден з "радикалів" не пройшов до парламенту IX скликання.

На місцевих виборах 2020 року був обраний депутатом Кіровоградської обласної ради від РПЛ. У грудні того ж року отримав посаду заступника голови облради 8-го скликання.

Екснардеп є засновником Молодіжного крила "Радикальної партії Олега Ляшка". У листопаді 2018 року уряд Російської Федерації включив його до списку фізичних осіб, проти яких запроваджено санкції.

Один з перших гучних скандалів за участі Дмитра Лінька стався в Одесі у 2007 році. Активіст вилив відро коричневої рідини, ймовірно, екскрементів, на лідера організації "Єдина Батьківщина" Валерія Каурова під час проросійського мітингу.

Напад на Зюганова. Перед відкриттям зимової сесії Парламентської асамблеї Ради Європи, яке відбулося 26 січня 2015 року, Лінько разом з іншим нардепом-"радикалом" Артемом Вітком напав на представника російської делегації та лідера КПРФ Геннадія Зюганова та його заступника Івана Мельникова. Українські депутати штовхали росіян і облили їх "символічною кров'ю".

У квітні того ж року "радикали" Дмитро Лінько, Ігор Мосійчук та Андрій Лозовий увірвалися до приміщення Коцюбинської селищної ради, вимагаючи від її голови видати земельні ділянки та квартири демобілізованим бійцям АТО. Прокуратура звинуватила нардепів у побитті сільського голови.

Справа Гужви. У червні 2017 року в Києві затримали головного редактора видання "Страна.ua" Ігоря Гужву за підозрою в отриманні хабаря у розмірі $10 тисяч. Медійник заявив, що хабар йому пропонував Дмитро Лінько нібито за зняття з сайту "небажаної інформації". Мова йшла про певний матеріал щодо конфлікту Лінька з тодішнім радником голови МВС Іллею Ківою. Нардеп, своєю чергою, стверджував, що все було навпаки — саме Гужва вимагав у нього гроші.

Прокуратура повідомила, що хабар у Лінька вимагав помічник Гужви. 23 червня головреду повідомили про підозру. Суд постановив заарештувати його на два місяці з можливістю внесення застави 544 тисячі гривень. Заставу внесла перша заступниця головреда Світлана Крюкова.

1 жовтня 2018 року Гужва, якому вдалося виїхати з України, отримав політичний притулок в Австрії.

Бійка з Мельничуком. У квітні 2018 року колишній представник Радикальної партії, екскомбат батальйону "Айдар" Сергій Мельничук до крові розбив Ліньку ніс. Інцидент стався на телеканалі NewsOne. Конфлікт між парламентарями спалахнув ще під час під прямого ефіру, а завершився в кулуарах студії.

Після бійки Лінько заявив, що у нього зламаний ніс, однак звертатися до поліції з відповідною заявою він не буде.

"Не чоловіча це справа — суперечки вирішувати через заяви. Ця людина () ще поплатиться… Просто підійшов – ударив мене у скроню. Потрібно, щоб таких людей не було у Верховній Раді", – сказав він.

Мати — Єва Василівна Лінько, пенсіонерка. Про батька політика інформації у відкритих джерелах немає.

Дмитро Лінько з 2017 року живе у цивільному шлюбі із Сабіною Нігматуллаєвою. Жінка працює тренером з фітнесу, веде блог як нутриціолог, а також бере участь у турнірах з бодибілдингу. Народилася в Узбекистані, у віці 11 років переїхала до України.

Станом на жовтень 2021 року пара не має дітей.

В електронній декларації про доходи за 2020 рік вказано, що Лінько зареєстрований у Кропивницькому.

Об'єкти нерухомості. На матір декларанта записано дві квартири:

• в Києві площею 79,1 кв. м за 2 483 106 грн (право власності одержано у грудні 2015 р.);
• в Кропивницькому площею 47,4 кв. м (вартість не вказана), право власності одержано у грудні 2000 р.

Власної нерухомості, згідно із декларацією, у Лінька немає.

Транспортні засоби. Колишній нардеп володіє трьома автівками: Toyota Camry 2012 року випуску за 170 000 грн, Ford Explorer 2017 року за 310 000 грн і Cherry Jaggi 2008 року (вартість не вказана).

Доходи. Дохід Лінька від зайняття підприємницькою діяльністю у 2020 р. склав 10 000 грн. На посаді заступника голови Кіровоградської облради він заробив 19 212 грн. Інших доходів він не вказав.

Грошові активи. Декларант тримав готівкою 280 000 грн, 16 000 доларів США і 2000 євро.

Лінько має відкриті рахунки в АТ КБ "ПриватБанк" і АТ "Універсал Банк", однак грошей на них станом на 2020 р. він не тримав.

Фінансові зобов'язання. Влітку 2020 року він позичив 300 000 грн у громадянина України Дмитра Сергійовича Стретовича.

З декларацією політика за 2019 р. можна ознайомитися тут.

Станом на кінець жовтня 2021 року на сторінку Дмитра Лінька у Facebook підписано 11 580 користувачів, ще 4930 додані у друзі.

Сторінку екснардепа в Instagram читають понад 14 600 підписників, а канал у Telegram — трохи більше як 160.

Канал на Youtube має 630 підписників, однак він не оновлюється.