Андрій Парубій
Ранні роки та освіта
Андрій Володимирович Парубій народився у 1971 року в Червонограді Львівської області. Дід Парубія був кулеметником Української галицької армії та у 1918 році воював проти поляків. Також родичі Парубія воювали у лавах Української повстанської армії у роки Другої світової війни, а сім'ю потім заслали до Сибіру на 10 років.
Я виріс і вихований у патріотичній родині. Дід воював в Українській Галицькій Армії, брати батька були в Українській Повстанській Армії, тож родину, зрештою, виселили до Сибіру. Там мій батько провів усю молодість. Сім'я по маминій лінії – з Харківщини. Дід був у Холодноярській республіці, бабуся пережила Голодомор. Вона з дитинства мені розповідала про той страшний голод, скільки наших родичів померли.
Після школи у 1987-1991 роках Парубій працював лаборантом в архітектурно-археологічних експедиціях Інституту суспільних наук АН УРСР.
Вищу освіту здобув на історичному факультеті Львівського державного університету ім.Франка. Університет Парубій закінчив у 1994 році, ставши викладачем історії. В 2001 році закінчив аспірантуру на кафедрі політології та соціології Національного університету "Львівська політехніка".
Політична діяльність
У 1988 році Парубій очолив одну з перших патріотичних молодіжних організацій в Україні — "Спадщина". Організація займалася відновленням могил воїнів УПА, документацією спогадів свідків про діяльність борців за незалежність України. Також члени "Спадщини" організовували табори для молоді та охороняли антирадянські мітинги.
Я змалку цікавився патріотичним рухом, мене зі школи мало не вигнали за те, що я намалював тризуб на зошиті.
У 1990 році Парубія було обрано депутатом Львівської обласної ради. В облраді обіймав посаду секретаря постійної депутатської комісії з питань молоді та спорту.
У 1991 році Парубій поряд з Олегом Тягнибоком став одним із засновників Соціал-національної партії України (СНПУ), яку у 2004 році перейменували на Всеукраїнське об'єднання "Свобода". З 1996 очолював молодіжне крило СНПУ — Товариство сприяння Збройним силам та Військово-морському флоту України "Патріот України". У 1999 році став редактором політичного журналу СНПУ "Орієнтири".
У 1994 році Парубія було обрано депутатом Львівської міської ради, до 1998 року він очолював депутатську групу.
У 2002 році був обраний до Львівської облради, до 2006 року був заступником голови облради.
У 2005 році Парубій вийшов зі складу партії ВО "Свобода". Разом із ним із партії пішли шість із вісімнадцяти членів політради. Формальною причиною вони назвали різні погляди на розвиток партії.
Наша причина звучить так: відмінності у баченні розвитку партії.
Також у 2005 році Парубій очолив партію "Народний союз "Українці!", яку потім реорганізували у Громадянське об'єднання "Український дім", але незабаром Парубій залишив цей проект і увійшов до складу "Нашої України" Віктора Ющенка.
У 2006-2007 роках був депутатом Львівської облради від блоку "Наша Україна", а у 2007 році був обраний народним депутатом Верховної Ради VI скликання від блоку "Наша Україна — Народна самооборона" (№80 у списку). У парламенті входив до складу депутатської групи В'ячеслава Кириленка "За Україну!", очолював підкомітет з питань контролю за здійсненням зовнішніх зв'язків комітету Верховної Ради із закордонних справ. Також він на той час був членом політради партії "Наша Україна".
У лютому 2012 року Парубій вийшов із партії "Наша Україна". Причиною виходу із "НУ" він назвав жорсткі дискусії з Ющенком щодо необхідності об'єднання опозиції у боротьбі проти президента Віктора Януковича.
У червні 2012 року Парубій вступив до партії "Фронт змін" Арсенія Яценюка, а до Верховної Ради VII скликання того ж року був обраний за списками партії Юлії Тимошенко "Батьківщина" (№21 у списку). Очолював підкомітет з питань законодавчого забезпечення інтеграції України до міжнародного наукового та освітнього простору комітету ВР з питань науки та освіти.
Після перемоги Революції Гідності 27 лютого 2014 р. в.о. президента України Олександр Турчинов призначив Парубія секретарем Ради національної безпеки та оборони України, після чого той склав депутатський мандат. Парубій подав у відставку із РНБО 7 серпня.
Подав у відставку із посади Секретаря РНБО України. Під час війни коментувати відставку вважаю за неприйнятне. Продовжую займатись допомогою фронту. Насамперед — добровольчим батальйонам. Разом переможемо російського агресора.
Згодом Парубій говорив, що пішов у відставку через розбіжності з Порошенком щодо шляхів врегулювання ситуації зі збройною агресією Росії на Донбасі.
У 2014 році Парубій залишив партію "Батьківщина" разом із великою кількістю відомих соратників, такими як Олександр Турчинов, Арсеній Яценюк, Арсен Аваков, Сергій Пашинський. Причиною цього він назвав відмову партії Тимошенко підписати з іншими демократичними, майданівськими та патріотичними силами угоду про принципи та цілі формування нової коаліції в парламенті, провести злиття з партіями "За Україну!", Європейською партією та низкою інших.
В рамках цього пропонувалося, щоби список об'єднаної "Батьківщини" на виборах очолив наш кандидат на посаду прем'єр-міністра Арсеній Яценюк. При тому, що лідером партії, звісно, залишалася б Юлія Тимошенко. Ця ідея, до речі, вперше була висунута самою Юлією Володимирівною – і висувати на прем'єрство Арсенія, і пропонувати йому перше місце у списку.
Політики, які пішли з "Батьківщини", створили партію "Народний фронт". Парубій увійшов до складу політради "НФ" і до Військової ради — органу, який мав розробляти пропозиції щодо обороноздатності України.
На позачергових виборах до Верховної Ради у 2014 році "Народний фронт" набрав найбільшу кількість голосів виборців (22,14%). У грудні Парубія було обрано першим заступником голови Верховної Ради Володимира Гройсмана. У 2016 році Гройсман був призначений на посаду прем'єр-міністра, а Парубій очолив парламент.
На президентських виборах у 2019 році Парубій підтримував Петра Порошенка, а потім ухвалив рішення йти на дострокові парламентські вибори за списками партії "Європейська солідарність" (№2 у списку). У Верховній Раді ІХ скликання входить до складу фракції "ЄС". Член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки
У 2020 році на місцевих виборах займався виборчою кампанією "ЄС" у Волинській області.
Участь у Майданах
Парубій брав активну участь у обох Революціях в Україні. Під час Помаранчевої революції у 2004 році був комендантом Українського дому у Києві.
Ми між собою жартували, що це (організація штабу Революції в Українському домі) те саме, що й організувати табір у горах — лише трохи більшого масштабу. Спочатку харчування та медпункт. Наступна функція – інформаційна служба, далі – забезпечення. Сам принцип, система і форма організації — вона дуже близька.
Згодом був нагороджений пам'ятним знаком "Видатному учаснику Помаранчевої революції".
2013 року Парубій вийшов на Майдан з мегафоном того ж дня, коли стало відомо про відмову режиму Януковича підписувати Угоду про асоціацію з Євросоюзом
З того мегафону я розпочав мітинг. У перші хвилини нас було чоловік 70-80, міліції довкола нас було більше, ніж нас самих. Вони прийшли нас розганяти, а я сказав, що я народний депутат України, що це зустріч депутата з виборцями, а ця форма передбачена та дозволена законом. Я говорив 40 хвилин чи годину, а кількість людей все збільшувалася і збільшувалася, поки вже довкола стало кілька сотень людей… Пам'ятаю, що першим, кого запросив після своєї промови до виступу, був Святослав Цеголко.
Після встановлення біля "Українського дому" перших наметів протестувальників Парубія проголосили комендантом Майдану. Допомагали йому члени організації "Спадщина": вони забезпечили комунікацію, розселення, інформування, видобуток теплих речей тощо.
1 грудня 2013 року Парубій провів першу нараду "сотників", які відповідали за оборону барикад. Із цього почалася історія громадської організації "Самооборона Майдану". Парубій керував діями "Самооборони", яка координувала свої дії виключно зі "Штабом національного спротиву". 11 лютого 2014 року Парубій оголосив про створення "Всеукраїнського надпартійного громадського руху "Самооборона Майдану".
Загалом Парубій виконував одну з ключових функцій в організаційній структурі Євромайдану, проте не брав участі у переговорах із представниками режиму Януковича, а на нарадах представляв "низи Майдану".
Скандали
Вперше Парубія заарештували ще в СРСР у 1989 році — за організацію несанкціонованого мітингу.
Вдруге його заарештували у 1990 році за день до місцевих виборів. Парубія з двома соратниками звинуватили у несанкціонованому розвішуванні листівок та агітації. На момент обрання депутатом Парубій перебував у камері районного відділення міліції, проте відмовлявся йти звідти, доки не звільнять його товаришів.
У нас навіть не було клею, тому ми зривали наклейки опонента комуніста і на той клей вішали листівки. Але за день до виборів нас заарештували за несанкціоноване розвішування листівок та агітацію. Про те, що я депутат обласної ради, я дізнався в камері, в клітці райвідділу.
У 1997 році проти Парубія порушили кримінальну справу після масових зіткнень у Львові між патріотами та представниками Комуністичної партії. Парубія та інших учасників зіткнень звинувачували у завданні тілесних ушкоджень, навмисному насильстві, загрозах убивства та пошкодженні майна. Справу розглядали сім років, але закінчилася вона нічим.
У січні 2010 року Парубій в ефірі шоу Савіка Шустера побився з Олегом Ляшком. Ляшко без запрошення з'явився на ефір, у якому брав участь Віктор Ющенко, і вимагав, щоб йому надали можливість подискутувати з президентом. Парубій, застосувавши силу, витяг Ляшка зі студії.
У квітні 2010 року під час голосування Верховної Ради за ратифікацію "харківських угод" про продовження терміну перебування Чорноморського флоту Росії в Криму Парубій запалив у пленарному залі димову шашку, щоб зірвати засідання.
Я робив усе можливе, щоби не допустити ратифікації. Якби ми тоді цього не допустили, набагато менше російських військ стояло б у Криму, все могло б піти інакше.
Згодом прокуратура порушила кримінальну справу проти Парубія та його колеги з фракції НУНС Юрія Гримчака "за фактом незаконного впливу на голову Верховної Ради та народних депутатів".
У 2011 році Парубій за допомогою болгарки зрізав частину металевого паркану, який було встановлено навколо будівлі Верховної Ради режимом Януковича після того, як під час акції протесту чорнобильці та афганці спробували силоміць пройти до будівлі парламенту.
У грудні 2011 року Парубій брав участь у акції протесту на Болотній площі у Москві.
Коли ми тримали синьо-жовтий прапор, до нас підходили росіяни, фотографувалися з нами, дякували за підтримку та просили передати вітання Україні! На московському майдані зібралися представники різних політичних сил. Але всі вони зійшлися в одному — Путін має піти! Хочеться вірити – час диктаторів минув!
У грудні 2014 року під час зустрічі Парубія із соратниками із "Самооборони" та депутатами біля готелю "Київ", у них кинули гранату невідомі особи. За фактом нападу було порушено кримінальну справу за статтею про хуліганство. Глава МВС Арсен Аваков повідомив, що замах був організований терористичною організацією, і у цій справі затримано трьох осіб. У його організації міністр звинуватив колишнього командувача внутрішніх військ МВС України Станіслава Шуляка. Пізніше Парубій заявив, що одним із організаторів замаху також був колишній полковник Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України Сергій Асавелюк, який командував снайперами, які розстріляли "Небесну сотню".
Біля готелю "Київ" мені та моїм друзям під ноги кинули бойову гранату... Сьогодні вже відомо, що це замовлення Кремля, координував його Сергій Асавелюк "Асса", командир снайперської групи під час розстрілу Майдану.
1 листопада 2018 року Росія запровадила санкції проти 322 громадян України, до списку потрапив і Парубій.
У грудні 2018 року Печерський районний суд Києва за заявою депутата від Опоблоку Василя Німченка зобов'язав Генпрокуратуру України розпочати досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого Андрієм Парубієм, за ознаками ч. 2 ст. 161 Кримінального кодексу України (навмисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті). У серпні 2019 року Шевченківський суд Києва зобов'язав ГБР відкрити кримінальне провадження щодо Парубія через можливе втручання його у виборчий процес. Наслідків ці справи не мали.
Сім'я
Своє особисте життя Парубій не афішує. Відомо, що його дружина Уляна працює на кафедрі фольклористики Львівського національного університету імені І.Франка. 2001 року у них народилася дочка Ярина.
Доходи
Згідно з поданою у 2021 році електронною декларацією, за 2020 рік Парубій отримав 484 тисячі грн доходів, а його дружина – 91 тисячу. На рахунках у банках Парубій має 143 тисячі гривень, а готівкою він зберігає 550 тис. грн і 61 тис. доларів США.
Парубій має квартиру у Львові площею 92 кв. м., його дружина також має квартиру у Львові площею 21,6 кв. м. та земельну ділянку у селі Урич Львівської області площею 1130 кв. м. із житловим будинком площею 32 кв. м. Також Парубій вніс у декларацію номер у готелі, який йому орендує апарат Верховної Ради.
Свого автомобіля Парубій не має. Його дружина водить Peugeot 508 2014 року випуску.
Парубій у соцмережах
Сторінка Парубія у Facebook
Twitter Парубія